Acerca del niño proletario - Fito Paez

Caímos juntos, barranca abajo

Éramos 3 del barrio y uno de la Villa 22

Un pobre pobre, un pobre diablo

Nosotros éramos los niños endiablados del amor

De las familias más argentinas

No nos dormimos sin rezar el Padre Nuestro al redentor

El niño ausente, el proletario

Traía en la sangre mil generaciones del peor alcohol

Entre los fierros, entre los sapos

Entre el calor casi demente del arroyo seco, arróyalo

Lo convencimos, lo enamoramos

Y le juramos que jamás se olvidaría de nosotros

Y así le hicimos comer el barro

Tragar la mugre misma con la que se había alimentado

Y así le hicimos beber espanto

3 chicos ricos empresarios, lo más parecido a un santo

Y nos reímos, nos animamos

Pateando el culo de un chiquito hambriento, triste y solitario

Tengo 20 000 años, soy un loco enjaulado

Tengo 20 000 años, soy el niño proletario

Tengo 20 000 años, y estoy en el aire

Yo le bajaba los pantalones

Mientras mis 2 hermanos le ataban los brazos, su sudor

Nos empapaba, nos excitaba

Yo puse dentro de él lo mío tan a fondo que explotó

Y fui precioso, tan kamikaze

Yo fui Calígula y él fue la Virgen que este Dios violó

Lo liquidamos tan de repente

Y mientras se moría yo le acuchillaba el corazón

Y le di duro entre los dientes

Ya no tenía voz el chico para pedir por favor

Que lo matemos, lo antes posible

Andá a cantarle a Gardel, andá a cantarle a Perón

Tengo 20 000 años, soy un loco enjaulado

Tengo 20 000 años, soy el niño proletario

Tengo 20 000 años, y estoy en el aire

Estoy en el aire

Ми впали разом, у яр

Нас було троє з околиць і один з Вілли 22

Бідний бідний, бідний диявол

Ми були диявольськими дітьми кохання

З найбільш аргентинських сімей

Ми не засинаємо без молитви «Отче наш» Спасителю

Відсутня дитина, пролетар

У його крові було тисячу поколінь найгіршого алкоголю

Між залізяками, між жабами

Поміж майже шаленої спеки сухого струмка течіть його

Ми його переконали, ми закохалися

І ми поклялися йому, що він ніколи нас не забуде

І ми змусили його їсти бруд

Проковтнувши ту саму нечистоту, якою вона харчувалася

І так ми змусили його випити жах

3 багатих підприємця, найближче до святого

І ми сміємося, ми радіємо

Надрати дупу голодному, сумному й самотньому хлопчику

Мені 20 000 років, я божевільний у клітці

Мені 20 000 років, я пролетарська дитина

Мені 20 000 років, і я в повітрі

Я опустив його штани

Поки мої 2 брати зв'язали йому руки, його піт

Це нас намочило, це нас схвилювало

Я вклав свою в нього так ретельно, що він вибухнув

І я був дорогоцінним, таким камікадзе

Я був Калігулою, а він — Дівою, яку зґвалтував цей Бог

Ми так раптово ліквідували це

І коли він помирав, я вдарила йому серце

І я сильно вдарив його між зубами

У хлопчика більше не було голосу, щоб запитати, будь ласка

Щоб ми вбили його, якнайшвидше

Іди співай Гарделу, іди співай Перону

Мені 20 000 років, я божевільний у клітці

Мені 20 000 років, я пролетарська дитина

Мені 20 000 років, і я в повітрі

я в повітрі