La casa desaparecida - Fito Paez

Madre ponme en la chaqueta las medallas

Los zapatos ya no me los puedo poner

Mis dos piernas se quedaron en malvinas

El mal vino no me deja reponer

De la nítida y oscura pesadilla

De valeria mazza besando al cordobés

Que murió estaqueado, solo, entre los cuervos desangrado

En resistencia, aquí en los dos de abriles brindamos por él

Argentinos, argentinos

Qué destino mi amigo, argentinos

Nadie sabe responder

Argentinos, argentinos

Caminando siempre al lado del camino

La ventaja de no pertenecer

Abrazada en la tribuna con cualquiera

Cuando boca está en mi boca, en mi boca de mujer

Entre el tetra hirviendo, el porro y las anfetas

Dale boca, dale boca, dale boca

Dale boca tenga fe

Que la guerra está perdida y de esto ya hace tiempo

Y esto todos lo sabemos, qué le vamos a hacer

Te regalo la bombacha transpirada

Si hoy ganamos la copa 4 a 3

Argentina, argentina

Qué pasó en la argentina

Es la casa desaparecida

Argentina, argentina

Bienvenidos a casa argentina,

A la desaparecida

Soy paragua de la villa 21

Yo te la mamo, yo te hago todo lo que vos querés

El sargento ibarra se me ha enamorado

Los domingos paga el whisky y el hotel

Y yo le robo la pistola cuando duerme

Y me voy a godoy cruz, a godoy cruz y santa fe

A cuidar de la ramona y de los pibes

Que te besan, te roban, te cuidan entre las vías del tren

Entre rosas y sarmiento, don segundo y martín fierro

La barbarie y los modales europeos

El país de los inventos, maradona,

Los misterios del lenguaje metafísico del gran resentimiento

Bienvenidos inmigrantes a este paraíso errante

Ya se sabe que el que no arriesga no gana

Y esa casa que dejaron escapando entre las balas

Era el caldo del cultivo a la nostalgia

En el reino del silencio cavernario de oropeles

Un concilio de miserias, de rodilla en los cuarteles

Y hubo una fiesta de todos, embriagada, delirante

No te metas, algo habrá hecho ese maleante

Yo volví con onganía y la cosa aún seguía

Aristócratas patricios y patricias de anchorena

Tan católicos mamones, protagonistas sin roles

Yento tras de un socialismo patriotero, indicalista

Preparados todos para aterrizar en pista

Ya vacíos los aviones

Transformados en camiones

De intereses, balas tristes

Y vecinas que no entienden

Qué ha pasado en este barrio

Tan tranquilo, tan callado

Y quien dió la orden de cambiar el mundo

De leer antena en la peluquería

A jamás volver a sentir alegría

Madres muy desesperadas cocinaban y planchaban

Hoy sus hijos son caníbales fantasmas

Los cadáveres se guardan o se esconden en el río

En palacios de memoria ensangrentada

Y tenemos pijas grandes, largas como mil facones

Y anacrónicas arengas, melancólicas uniones

La bandera enloquecida, maten a los maricones

Que los hombres van de putas para sentirse varones

Siempre el padre omnipresente de mirada contundente

Que escondía un seductor muy asexuado

Gracias papi por las flores, por las reivindicaciones

Vos sabés los hijos nunca te fallamos

Y si mami aún viviera, hoy sería jardinera

En el cementerio club de las pasiones

Yo que nunca anduve en nada, nunca me metí en política

Simplemente fuí un muchacho hedonista

Y chiquitos y chiquitas inocentes con un arma

Por el odio mas brutal descuartizados

El mas fuerte penaliza, pega duro, te hace trizas

Nada personal, naturaleza humana

Los poderes organizan cual será la repartija de los bienes de la época

Nadie se puede salvar, nadie se puede salvar

Sigo vivo, sigo atento, y observando con el tiempo

Esta extraña enfermedad inclasificada

Que te afecta muy deprisa, que te quita la sonrisa

Cuyo síntoma es que ya no importa nada

Argentino hasta la muerte,

La patilla de facundo

Recortada de la gente, de la caras

Y seguir comiendo mierda, cada día, cada noche

Y explicarle al mundo entero

Nuestra nada de la historia universal

De la argentina ensimismada

Que contiene enciclopedia de uno mismo

Y encender con la birome

Palabritas en el cielo,

En el campo las espinas

Y en el centro de mi pecho

Hay un bicho que camina

Hoy la casa de mi infancia ya no existe ni hace falta

Yo la llevo bien adentro en mis entrañas

Toda llena de colores y de desapariciones

Muy tempranas, muy profundas, muy amargas

Nada ha desaparecido

Ni la casa con 10 pinos

Ni mi amor, ni la zamba de mi esperanza

Es que el mundo es muy cretino

Pero puede ser divino, si yo quiero

Porque nada en este mundo me hace falta

Nada más que algunos trucos

Un conejo, una galera, un colchón, un tocadisco y una mesa

Y es posible que los hijos puedan cambiar lo que hicimos

Y la casa nunca más desaparezca

Argentinos, argentinos,

Qué destino mi amigo, argentinos

Nadie sabe responder

Argentinos, argentinos

Caminando siempre al lado del camino

La ventaja de no pertenecer

Argentina, argentina

Qué pasó en la argentina

Es la casa desaparecida

Argentina, argentina

Donde todo es mentira, argentina, la desaparecida

Bienvenidos a la casa de todos

A la casa desaparecida

Bienvendos a aparecer en este mundo

Argentina la desaparecida

Мамо, поклади мені медалі на піджак

Я більше не можу носити туфлі

Мої дві ноги залишилися на Фолклендах

Погане вино не дає мені одужати

Про ясний і темний кошмар

Валерія Маца цілує Кордова

Хто помер на колі, один, серед ворон, що стікають кров’ю

На опір, тут двох квітня ми тостуємо за нього

Аргентинці, аргентинці

Яка доля мій друг, аргентинці

ніхто не знає, як відповісти

Аргентинці, аргентинці

Завжди ідучи біля дороги

Перевага неналежності

Обійнявся на трибунах з ким завгодно

Коли рот у мене в роті, у роті моєї жінки

Між киплячою тетрою, стиком і швидкістю

Дай йому рота, дай йому рота, дай йому рота

дай уста, вір

Що війна програна і це було давно

І ми всі це знаємо, що будемо робити

Я дарую тобі спітнілі трусики

Якщо сьогодні ми виграємо кубок з рахунком 4:3

Аргентина Аргентина

Що сталося в Аргентині

Це зниклий будинок

Аргентина Аргентина

Ласкаво просимо в аргентинський дім,

до зниклих

Я парасолька села 21

Я смоктаю тебе, я роблю все, що ти хочеш

Сержант Ібарра закохався в мене

По неділях він оплачує віскі та готель

І я краду його пістолет, коли він спить

А я їду в Годой Круз, в Годой Круз і Санта-Фе

Щоб подбати про Рамону та дітей

Щоб вас цілували, крали, піклувалися про вас між рейками

Між трояндами та пагонами лози Дон Сегундо та Мартін Фієрро

варварство і європейські манери

Країна винаходів, Марадона,

Загадки метафізичної мови великого невдоволення

Ласкаво просимо іммігрантів у цей мандрівний рай

Вже відомо, що не виграє той, хто не ризикує

І той будинок, який вони залишили, рятуючись між куль

Це було живильним середовищем для ностальгії

У царстві мішури печерна тиша

Рада страждань, стоячи на колінах у казармі

І була вечірка всіх, п'яних, марних

Не балайтесь, цей бандит напевно щось зробив

Я повернувся з онганією, і справа все ще тривала

Патрицій і патрицій-аристократи Анхорени

Тож католицькі лохи, герої без ролей

Єнто стоїть за жартівливим, індикалістським соціалізмом

Все готове до посадки на злітно-посадкову смугу

Літаки вже порожні

Перетворені на вантажівки

Цікаво, сумні кулі

І сусіди, які не розуміють

Що сталося в цьому мікрорайоні

Так спокійно, так тихо

І хто дав наказ змінити світ

Від читання антени в перукарні

Щоб більше ніколи не відчувати радості

Дуже відчайдушні мами готували і прасували

Сьогодні його діти — примарні канібали

Трупи зберігають або ховають у річці

У палацах кривавої пам'яті

А в нас є великі члени, довжиною в тисячу факонів

І анахронічні розмови, меланхолійні союзи

Божевільний прапор, вбивай педиків

Що чоловіки йдуть до повій, щоб почуватися чоловіками

Завжди всюдисущий батько з тупим поглядом

У цьому ховався дуже безстатевий спокусник

Дякую татусю за квіти, за претензії

Ви знаєте, діти ніколи вас не підводять

А якби мама була ще жива, то сьогодні була б садівницею

На кладовищі клубу пристрастей

Я, який ніколи ні в чому не ходив, ніколи не займався політикою

Я був просто гедоністом

І невинні хлопчики та дівчатка з рушницею

За найжорстокішу ненависть розчленували

Найсильніший штрафує, сильно б'є, розриває вас на шматки

Нічого особистого, людська природа

Влада організовує, яким буде розподіл благ того часу

Нікого не можна врятувати, нікого не врятувати

Я ще живий, я ще уважний і спостерігаю за часом

Ця дивна некласифікована хвороба

Це впливає на вас дуже швидко, це знімає вашу посмішку

Чия ознака полягає в тому, що більше нічого не має значення

аргентинець до смерті,

Бакендо Факундо

Обрізані з людей, з облич

І продовжуй їсти лайно кожен день, кожну ніч

І пояснити всьому світу

Наше ніщо всесвітньої історії

З самозаглибленої Аргентини

Містить власну енциклопедію

І світити ручкою

маленькі слова в небі,

У полі терен

І в центрі моїх грудей

Є ходячий клоп

Сьогодні будинку мого дитинства більше не існує і він не потрібен

Я ношу його глибоко в нутрі

Все сповнене фарб і зникнень

Дуже рано, дуже глибоко, дуже гірко

нічого не зникло

Навіть не будинок з 10 соснами

Ні моя любов, ні замба моєї надії

Справа в тому, що світ дуже кретиновий

Але це може бути божественним, якщо я хочу

Бо мені нічого в цьому світі не треба

Нічого, крім деяких хитрощів

Кролик, циліндр, матрац, програвач і стіл

І можливо, діти можуть змінити те, що ми зробили

І дім більше ніколи не зникне

аргентинці, аргентинці,

Яка доля мій друг, аргентинці

ніхто не знає, як відповісти

Аргентинці, аргентинці

Завжди ідучи біля дороги

Перевага неналежності

Аргентина Аргентина

Що сталося в Аргентині

Це зниклий будинок

Аргентина Аргентина

Де все брехня, Аргентина, зниклі

Ласкаво просимо до кожного дому

до зниклого будинку

Ласкаво просимо з'явитися в цьому світі

Аргентина зникла