Construcción - Fito Paez

Amó aquella vez como si fuese última

Besó a su mujer como si fuese última

Y a cada hijo suyo cual si fuese el único

Y atravesó la calle con su paso tímido

Subió a la construcción como si fuese máquina

Alzó en el balcón cuatro paredes sólidas

Ladrillo con ladrillo en un diseño mágico

Sus ojos embotados de cemento y lágrimas

Sentóse a descansar como si fuese sábado

Comió su pan con queso cual si fuese un príncipe

Bebió y sollozó como si fuese un náufrago

Danzó y se rió como si oyese música

Y tropezó en el cielo con su paso alcohólico

Y flotó por el aire cual si fuese un pájaro

Y terminó en el suelo como un bulto fláccido

Y agonizó en el medio del paseo público

Murió a contramano entorpeciendo el tránsito

Amó aquella vez como si fuese el último

Besó a su mujer como si fuese única

Y a cada hijo suyo cual si fuese el pródigo

Y atravesó la calle con su paso alcohólico

Subió a la construcción como si fuese sólida

Alzó en el balcón cuatro paredes mágicas

Ladrillo con ladrillo en un diseño lógico

Sus ojos embotados de cemento y tránsito

Sentóse a descansar como si fuese un príncipe

Comió su pan con queso cual si fuese el máximo

Bebió y sollozó como si fuese máquina

Danzó y se rió como si fuese el próximo

Y tropezó en el cielo cual si oyese música

Y flotó por el aire cual si fuese sábado

Y terminó en el suelo como un bulto tímido

Agonizó en el medio del paseo náufrago

Murió a contramano entorpeciendo el público

Amó aquella vez como si fuese máquina

Besó a su mujer como si fuese lógico

Alzó en el balcón cuatro paredes flácidas

Sentóse a descansar como si fuese un pájaro

Y flotó en el aire cual si fuese un príncipe

Y terminó en el suelo como un bulto alcohólico

Murió a contromano entorpeciendo el sábado

Він любив той час, наче останній

Він цілував свою дружину, ніби це був останній

І кожному з його синів ніби він єдиний

І він своїм несміливим кроком перейшов вулицю

Він піднявся на конструкцію, як на машину

Піднятий чотири суцільні стіни на балконі

Цегла до цеглини в чарівному візерунку

Її очі тьмяні від цементу та сліз

Він сів відпочити, наче субота

Він їв свій хліб із сиром, наче князь

Він пив і ридав, наче потерпілий

Він танцював і сміявся, ніби чув музику

І він потрапив у рай на своєму алкогольному кроку

І пливла по повітрю, наче птах

І опинився на землі, як м’яка грудка

І він мучився посеред громадської прогулянки

Він загинув у попутному напрямку, заважаючи руху транспорту

Він любив той час, як останній

Він поцілував свою дружину, наче вона була одна

І до кожного з його синів як до блудного

І він своїм алкогольним кроком перейшов вулицю

Піднявся на будівлю, ніби вона міцна

Він підняв чотири чарівні стіни на балконі

Цегла до цеглини в логічному розкладі

Його очі тьмяні від цементу та руху

Сів відпочити, наче князь

Він їв свій хліб із сиром, наче максимум

Він пив і ридав, як машина

Він танцював і сміявся, ніби був наступним

І він спотикався в небі, ніби почув музику

І пливли по повітрю, наче субота

І опинився на землі, як сором’язлива грудка

Він мучився посеред подорожі, яка зазнала аварії

Він помер проти зерна, заважаючи громадськості

Він любив той час, як машину

Він поцілував свою дружину, ніби це було логічно

Він підняв чотири мляві стіни на балконі

Він сів відпочити, наче птах

І він парив у повітрі, наче князь

І опинився на підлозі, як алкогольна грудка

Він загинув, щоб перешкодити контрману в суботу