Cadáver exquisito - Fito Paez

Fito Páez

Miscellaneous

CadáVer Exquisito

Comienza el día y una luz sentimental

nos envuelve, vuelve, se va.

La fabulosa sinfonía universal

nos envuelve, vuelve, se va.

Tango, sexo, sexo y amor,

tanto tango, tanto dolor.

Mi vida gira en contradicción,

jamás conquiste mi corazón.

Mas donde estaba cuando pasó lo que pasó?

Hablandome al espejo solo.

Vengo de un barrio tan mezquino y crimal

quizás te queme, queme, quizá.

Vengo de un barrio siempre a punto de estallar

quizás te queme, queme, quizá.

Si de nada sirve vivir

buscas algo porque morir.

El tiempo me ha enseñado a mirar,

a veces me ha enseñado a callar.

Donde estabas cuando pasó lo que pasó?

Hablándote al espejo sola.

Es tanta la tristeza y es tan ruin

que celebro la experiencia feliz.

La estupidez del mundo nunca pudo y nunca podrá

arrebatar la sensualidad.

Busco mi piedra filosofal

en los siete locos, en el mar,

en el cadáver exquisito al no tener piedad,

en la quinta esencia de la música.

Dentro mio, en el amor y el odio

tener que pensar (que pensar)

preferiría tu sonrisa, toda la verdad,

avanzo un paso, retrocedo,

y vuelvo a preguntar, que no cambie

para no cambiar jamás.

Todo es imperfecto amor y odio.

Фіто Паес

Різне

Вишуканий труп

День починається і сентиментальне світло

оточує нас, повертається, йде.

Казкова універсальна симфонія

оточує нас, повертається, йде.

Танго, секс, секс і любов,

стільки танго, стільки болю.

Моє життя крутиться в протиріччі,

ніколи не підкорюй моє серце.

Але де він був, коли сталося те, що сталося?

Розмовляю з собою в дзеркалі наодинці.

Я з мікрорайону, такого дрібного та злочинного

може, я спалю тебе, спалю, може.

Я родом із району, який завжди ось-ось вибухнути

може, я спалю тебе, спалю, може.

Якщо жити марно

Ти шукаєш за що померти.

Час навчив мене дивитися,

іноді це навчило мене мовчати.

Де ви були, коли сталося те, що сталося?

Розмовляти з тобою в дзеркалі наодинці.

Смутку так багато, і це так підло

що я святкую щасливий досвід.

Глупість світу ніколи не могла і ніколи не буде

вихопити чуттєвість.

Шукаю свій філософський камінь

у семи дурнів, у морі,

у вишуканому трупі, що не має пощади,

у п'ятій сутності музики.

Всередині мене, в любові і ненависті

треба думати (що думати)

Я б волів твою посмішку, всю правду,

Я роблю крок вперед, я роблю крок назад,

і я знову прошу, не змінюйся

ніколи не змінюватися.

Все - недосконала любов і ненависть.