О любви - Филипп Киркоров

Нам подарили случай, синие небеса.

Наш диалог беззвучен, только горят глаза.

То, что в душе ненастье, как объяснить часам.

Я за минуты счастья, кажется жизнь отдам.

О любви, я не успею тебе сказать, пусть за тобою закрылись двери.

Я – никогда не устану ждать, ты – никогда не устанешь верить.

Я – никогда не устану ждать... ты – никогда не устанешь верить.

Мимо судьбы вслепую, можешь пройти и ты.

Дождь на стекле рисует, розовые мечты.

Просто сказать о главном, зная, что где-то там.

Небо движением плавным, встречу подарит нам.

О любви, я не успею тебе сказать, пусть за тобою закрылись двери.

Я – никогда не устану ждать, ты – никогда не устанешь верить.

Я – никогда не устану ждать, ты – никогда не устанешь верить.

О любви, я не успею тебе сказать, пусть за тобою закрылись двери.

Я – никогда не устану ждать, ты – никогда не устанешь верить.

Я – никогда не устану ждать... ты – никогда не устанешь верить.

Нам подарували нагоду, сині небеса.

Наш діалог беззвучний, тільки палають очі.

Те, що в душі негода, як пояснити годинникам.

Я за хвилини щастя, здається, життя віддам.

Про кохання, я не встигну тобі сказати, нехай за тобою зачинилися двері.

Я – ніколи не втомлюся чекати, ти – ніколи не втомишся вірити.

Я – ніколи не втомлюся чекати... ти – ніколи не втомишся вірити.

Повз долю наосліп, можеш пройти і ти.

Дощ на склі малює рожеві мрії.

Просто сказати про головне, знаючи, що десь там.

Небо рухом плавним, зустріч подарує нам.

Про кохання, я не встигну тобі сказати, нехай за тобою зачинилися двері.

Я – ніколи не втомлюся чекати, ти – ніколи не втомишся вірити.

Я – ніколи не втомлюся чекати, ти – ніколи не втомишся вірити.

Про кохання, я не встигну тобі сказати, нехай за тобою зачинилися двері.

Я – ніколи не втомлюся чекати, ти – ніколи не втомишся вірити.

Я – ніколи не втомлюся чекати... ти – ніколи не втомишся вірити.