Снег - Филипп Киркоров

Почему так жесток снег, оставляет твои следы,

И по кругу зачем бег, и бежишь от меня ты.

Не даёт до утра спать, снег растаявший — он вода,

Ты одно лишь должна знать — я люблю тебя навсегда.

Не даёт до утра спать, снег растаявший — он вода,

Ты одно лишь должна знать — я люблю тебя навсегда.

Почему голоса звёзд в полумраке едва слышны,

Ветер слёзы дождя принёс, только слёзы мне не нужны.

Разучился смотреть вдаль, разучился считать до ста.

Разучился любить февраль, — он украл тебя навсегда.

Разучился смотреть вдаль, разучился считать до ста.

Разучился любить февраль, — он забрал тебя навсегда.

Расстаются, когда ложь, засыпают, когда тьма.

И по телу когда дрожь — нас решают сводить с ума.

Если хочешь идти — иди, если хочешь забыть — забудь.

Только знай, что в конце пути ничего уже не вернуть.

Если хочешь идти — иди, если хочешь забыть — забудь.

Только знай, что в конце пути никого уже не вернуть.

Если хочешь идти — иди, если хочешь забыть — забудь.

Только знай, что в конце пути никогда уже не вернуть.

Только знай, что в конце пути никого уже не вернуть.

Чому такий жорстокий сніг, залишає твої сліди,

І по колу навіщо біг, і біжиш від мене ти.

Не дає до ранку спати, сніг розтанув - він вода,

Ти тільки повинна знати — я люблю тебе назавжди.

Не дає до ранку спати, сніг розтанув - він вода,

Ти тільки повинна знати — я люблю тебе назавжди.

Чому голоси зірок у напівтемряві ледве чутно,

Вітер сльози дощу приніс, тільки сльози мені не потрібні.

Розучився дивитися в далечінь, розучився рахувати до ста.

Розучився любити лютий, він вкрав тебе назавжди.

Розучився дивитися в далечінь, розучився рахувати до ста.

Розучився любити лютий, він забрав тебе назавжди.

Розлучаються, коли брехня, засинають, коли темрява.

І по тілу коли тремтіння — нас вирішують зводити з розуму.

Якщо хочеш йти – йди, якщо хочеш забути – забудь.

Тільки знай, що наприкінці шляху нічого не повернути.

Якщо хочеш йти – йди, якщо хочеш забути – забудь.

Тільки знай, що наприкінці шляху вже нікого не повернути.

Якщо хочеш йти – йди, якщо хочеш забути – забудь.

Тільки знай, що наприкінці шляху вже ніколи не повернути.

Тільки знай, що наприкінці шляху вже нікого не повернути.