Нет тебя прекрасней - Филипп Киркоров

Нет тебя красивее, нет тебя желаннее,

И голос твой, словно звуки флейты,

И в небе звезды синие выходят на свидание,

Деля с тобою лишь одной все свои секреты.

Ты зимой - ручейная, а в летний зной ты снежная,

Глаза твои как зори на рассвете.

Порою ты ничейная, но неизменно нежная,

И я живу надеждою быть с тобою вместе.

Нет тебя прекрасней, нет тебя милее,

Ты собою греешь лунный свет ночной аллеи.

Сколько зим ненастных я тобой болею.

Ты мне с каждым часом все дороже и нужнее,

В целом белом свете нет тебя роднее.

Каждый раз молю судьбу, чтоб день настал скорее, скорее..

Зову тот час, когда войдешь ты в двери ко мне.

Я прошу, люби меня, молю тебя, люби меня,

Мне без тебя так холодно на свете,

И ночи стали длинными, и осень кружит ливнями.

Я за тебя, любимая, перед судьбой в ответе.

Нет тебя прекрасней, нет тебя милее,

Ты собою греешь лунный свет ночной аллеи.

Сколько зим ненастных я тобой болею.

Ты мне с каждым часом все дороже и нужнее,

В целом белом свете нет тебя роднее.

Каждый раз молю судьбу, чтоб день настал скорее, скорее..

Зову тот час, когда войдешь ты в двери ко мне.

Молю тебя...

Немає тебе красивіше, немає тебе бажаніше,

І голос твій, мов звуки флейти,

І в небі зірки сині виходять на побачення,

Ділячи з тобою лише однією всі свої секрети.

Ти взимку - струмок, а в літню спеку ти снігова,

Очі твої як зорі на світанку.

Часом ти нічийна, але незмінно ніжна,

І я живу надією бути разом з тобою.

Немає тебе прекрасніше, немає тебе миліше,

Ти собою грієш місячне світло нічної алеї.

Скільки зим негоди я на тебе хворію.

Ти мені з кожною годиною все дорожче і потрібніше,

Загалом білому світлі немає тебе ріднішого.

Щоразу благаю долю, щоб день настав швидше.

Кличу ту годину, коли ти ввійдеш у двері до мене.

Я прошу, кохай мене, благаю тебе, кохай мене,

Мені без тебе так холодно на світі,

І ночі стали довгими, і осінь кружляє зливами.

Я за тебе, кохана, перед долею у відповіді.

Немає тебе прекрасніше, немає тебе миліше,

Ти собою грієш місячне світло нічної алеї.

Скільки зим негоди я на тебе хворію.

Ти мені з кожною годиною все дорожче і потрібніше,

Загалом білому світлі немає тебе ріднішого.

Щоразу благаю долю, щоб день настав швидше.

Кличу ту годину, коли ти ввійдеш у двері до мене.

Молю тебе...