На небе - Филипп Киркоров

Я бы спел тебе песню, но ты её не услышишь.

Я построил бы дом, но ты в нем не захочешь жить.

И огромное небо, свернувшись, лежит на крыше;

Я смотрю на него и не знаю, о чём просить...

На небе след моих губ - это я целовал тебя!

На небе след моих рук - это я обнимал тебя.

У неба цвет твоих глаз;

оно плачет и плачет дождём.

Небо помнит о нас - это мы забыли о нём.

Может, мы заблудились, когда улетали к звёздам.

Может быть, потеряли друг друга в земной толпе.

И я небо листаю, как будто читаю прозу;

А когда-то стихи я на небе писал тебе...

На небе след моих губ - это я целовал тебя!

На небе след моих рук - это я обнимал тебя.

У неба цвет твоих глаз;

оно плачет и плачет дождём.

Небо помнит о нас - это мы забыли о нём.

На небе след моих губ - это я целовал тебя!

На небе след моих рук - это я обнимал тебя.

У неба цвет твоих глаз;

оно плачет и плачет дождём.

Небо помнит о нас - это мы забыли о нём.

Небо помнит о нас - это мы забыли о нём.

Я заспівав би тобі пісню, але ти її не почуєш.

Я збудував би будинок, але ти в ньому не захочеш жити.

І величезне небо, згорнувшись, лежить на даху;

Я дивлюся на нього і не знаю, про що просити.

На небі слід моїх губ – це я цілував тебе!

На небі слід моїх рук – це я обіймав тебе.

У неба колір твоїх очей;

воно плаче та плаче дощем.

Небо пам'ятає нас - це ми забули про нього.

Може, ми заблукали, коли відлітали до зірок.

Може, втратили один одного в земному натовпі.

І я небо гортаю, наче читаю прозу;

А колись вірші я на небі писав тобі...

На небі слід моїх губ – це я цілував тебе!

На небі слід моїх рук – це я обіймав тебе.

У неба колір твоїх очей;

воно плаче та плаче дощем.

Небо пам'ятає нас - це ми забули про нього.

На небі слід моїх губ – це я цілував тебе!

На небі слід моїх рук – це я обіймав тебе.

У неба колір твоїх очей;

воно плаче та плаче дощем.

Небо пам'ятає нас - це ми забули про нього.

Небо пам'ятає нас - це ми забули про нього.