Мсье Брошкин - Филипп Киркоров

А я пришел сюда всю правду рассказать, как мне пришлось, друзья,

жестоко пострадать.

И вот история печальная моя — Мсье Брошкина — как уходил я от своей Мадам

Брошкиной.

Я думал, будет она одна, одна моим праздником, но ждали там меня Мадам разные.

Она сказала: «Вымой быстро Мадам Чашкину и Мадам Ложкину, а после этого почисти

и пожарь Мадам Картошкину.»

Ну, а потом пошли, вообще, Мадам страшные: Мадам Стиркина, Мадам Глажкина…

Тьфу!..

Когда ж, уставши от Мадам Уборкиной ложился на Мадам Подушкину,

С меня снимала по ночам Мадам Крошкина Мадам Стружкину.

Вот так вот, братцы, легла, легла, легла Мадам Фишкина и, чувствую, пришла,

Мадам Крышкина.

Она такая — никакая, что такая?

И что я там забыл?

А я-то каюсь, я то каюсь,

как я каюсь, ведь мой поезд приплыл.

На что позарился — уже и сам забыл!

Ну, просто был не прав!

Ну, просто Филя был!

Ну, так прими меня назад таким, как есть, моя хорошая, ведь ты же ж добрая —

Мадам Брошкина.

И будем жить мы с тобой, с тобой, с тобой душа в душку мы, ходить в киношку и

читать Пушкина.

А жизнь такая, растакая, блин, такая, ох, штука сложная, давайте жить,

друг другу все прощая, как семья Брошкиных…

Семья Брошкиных… Семья Брошкиных… Семья Брошкиных… Вот так!..

А я прийшов сюди всю правду розповісти, як мені довелося, друзі,

жорстоко постраждати.

І ось історія сумна моя — Мсьє Брошкіна — як ішов я від своєї Мадам

Брошкіної.

Я думав, буде вона одна, одна моїм святом, але чекали там мене Мадам різні.

Вона сказала: «Вимий швидко Мадам Чашкіну і Мадам Ложкін, а після цього почисти

і пожежа Мадам Картошкіну.»

Ну, а потім пішли, взагалі, Мадам страшні: Мадам Стіркіна, Мадам Глажкіна…

Тьху!..

Коли ж, втомившись від Мадам Уборкіної лягав на Мадам Подушкину,

З мене знімала по ночах Мадам Крошкіна Мадам Стружкіну.

Ось так ось, братики, лягла, лягла, лягла Мадам Фішкіна і, відчуваю, прийшла,

Мадам Кришкіна.

Вона така — ніяка, що така?

І що я там забув?

А я каюсь, я то каюсь,

як я каюся, адже мій потяг приплив.

На що позарився— вже й сам забув!

Ну, просто був неправий!

Ну просто Філя був!

Ну, то прийми мене назад таким, як є, моя хороша, адже ти ж добра?

Мадам Брошкіна.

І будемо жити ми з тобою, з тобою, з тобою душа в душку ми, ходити в кіношку і

читати Пушкіна.

А життя таке, розтаке, млинець, таке, ох, штука складна, давайте жити,

один одному все прощає, як сім'я Брошкіних.

Сім'я Брошкіних... Сім'я Брошкіних... Ось так!