Люстры старинного зала - Филипп Киркоров

Я Вас не стану жалеть, нет, капитан, это глупо будет нелепой смерть,

что ж Вы уставились тупо?

Поздно кричать и браниться, что за истерика вдруг?

Блажь Вам пришла

застрелиться, бросьте позерство, мой друг.

Лучше вспомните:

Припев:

Люстры старинного зала, бронза, паркет, зеркала, ах, если б молодость знала, ах,

если б старость могла…

Люстры старинного зала, в вальсе кружатся глаза, зря танцевали Вы мало, зря,

милый друг, очень зря.

Вспомним, наполнив бокалы, старых друзей имена многих так рано не стало,

многих сломала судьба.

Вспомним «Прощай» у причала, глупый ненужный разрыв, страшную смерть завещал

нам этот прощальный мотив.

Прости, что тебя называю любимой, прости, что тебя я зову дорогой,

Прости, что твое повторяю я имя, прости, что однажды простился с тобой.

Дождь за окном и печаль, злая чужая весна, «Темно-вишневую шаль»

тянет со стоном струна.

Снятся в безоблачной сини белых церквей купола, горькие стебли полыни,

милая сердцу земля.

Припев:

Люстры старинного зала, бронза, паркет, зеркала, ах, если б молодость знала, ах,

если б старость могла…

Снится священное имя, снится родная страна, видится в дымке Россия, ах,

как теперь далека.

Вспомним, наполнив бокалы, старых друзей имена многих так рано не стало,

многих сломала судьба.

Вспомним «Прощай» у причала, глупый ненужный разрыв, страшную смерть завещал

нам этот прощальный мотив.

Прости, что тебя называю любимой, прости, что тебя я зову дорогой,

Прости, что твое повторяю я имя, прости, что однажды простился с тобой.

Я вас не стану шкодувати, ні, капітане, це безглуздо буде безглузда смерть,

що ж Ви втупилися тупо?

Пізно кричати і сваритися, що за істерика раптом?

Блаж Вам прийшла

застрелитися, киньте позерство, мій друже.

Краще згадайте:

Приспів:

Люстри старовинного залу, бронза, паркет, дзеркала, ах, якщо б молодість знала, ах,

якщо б старість могла ...

Люстри старовинної зали, у вальсі кружляють очі, дарма танцювали Ви мало, дарма,

милий друже, дуже дарма.

Згадаймо, наповнивши келихи, старих друзів імена багатьох так рано не стало,

багатьох зламала доля.

Згадаймо «Прощай» біля причалу, дурний непотрібний розрив, страшну смерть заповів

нам цей прощальний мотив.

Пробач, що тебе називаю коханою, пробач, що тебе я кличу дорогою,

Пробач, що твоє повторюю я ім'я, пробач, що одного разу попрощався з тобою.

Дощ за вікном і сум, зла чужа весна, «Темно-вишневу шаль»

тягне зі стоном струна.

Зняться в безхмарній сині білих церков куполи, гіркі стебла полину,

милі серця землі.

Приспів:

Люстри старовинного залу, бронза, паркет, дзеркала, ах, якщо б молодість знала, ах,

якщо б старість могла ...

Сниться священне ім'я, сниться рідна країна, бачиться в димку Росія, ах,

як тепер далека.

Згадаймо, наповнивши келихи, старих друзів імена багатьох так рано не стало,

багатьох зламала доля.

Згадаймо «Прощай» біля причалу, дурний непотрібний розрив, страшну смерть заповів

нам цей прощальний мотив.

Пробач, що тебе називаю коханою, пробач, що тебе я кличу дорогою,

Пробач, що твоє повторюю я ім'я, пробач, що одного разу попрощався з тобою.