Лунный гость - Филипп Киркоров

Я не живу, я в мире слёз

От всех далёк и одинок.

Мои слова сплошной курьёз

Я вижу мир наискосок.

Не людям верят, а в людей

В дорогу прошлое зовёт.

Мы очевидцы счастья многих идей,

Любовь незримо нас ведёт.

Я гость, я просто лунный дождь,

Не бей в разбитое стекло.

Оставь на память десять роз.

И десять строчек про любовь.

Не людям верят, а в людей.

Не бей в разбитое стекло,

Стучусь я в дом, где нет дверей.

Я гость, я просто лунный дождь.

Мне нужен воздух, позарез.

С луной за полночь диалог.

Я к совести в долги залез.

Ох залез, и для крючка ищу предлог.

Что могут слёзы?

- Ничего.

Простить, жалеть и вспоминать

Итог не может одного, одного

Простить, надеяться и ждать.

Я гость, я просто лунный дождь,

Не бей в разбитое стекло.

Оставь на память десять роз.

И десять строчек про любовь.

Не людям верят, а в людей.

Не бей в разбитое стекло,

Стучусь я в дом, где нет дверей.

Я гость, я просто лунный дождь.

Не людям верят, а в людей.

Не бей в разбитое стекло,

Стучусь я в дом, где нет дверей.

Я гость, я просто лунный дождь.

Я не живу, я у світі сліз

Від усіх далекий і самотній.

Мої слова суцільний курйоз

Я бачу світ навскіс.

Не людям вірять, а людей

У дорогу минуле кличе.

Ми очевидці щастя багатьох ідей,

Кохання незримо нас веде.

Я гість, я просто місячний дощ,

Не бий у розбите скло.

Залиш на пам'ять десять троянд.

І десять рядків про кохання.

Не людям вірять, а людей.

Не бий у розбите скло,

Стукаю я в будинок, де немає дверей.

Я гість, я просто дощ.

Мені потрібне повітря, позаріз.

З місяцем за півночі діалог.

Я до совісті у борги заліз.

Ох заліз, і для гачка шукаю прийменник.

Що можуть сльози?

- Нічого.

Вибачити, шкодувати та згадувати

Підсумок не може одного, одного

Вибачити, сподіватися та чекати.

Я гість, я просто місячний дощ,

Не бий у розбите скло.

Залиш на пам'ять десять троянд.

І десять рядків про кохання.

Не людям вірять, а людей.

Не бий у розбите скло,

Стукаю я в будинок, де немає дверей.

Я гість, я просто дощ.

Не людям вірять, а людей.

Не бий у розбите скло,

Стукаю я в будинок, де немає дверей.

Я гість, я просто дощ.