Zone libre - Feu! Chatterton

Fading de la tristesse oubli

Le bruit du coeur brisé faiblit

Et la cendre blanchit la braise

J’ai bu l'été comme un vin doux

J’ai rêvé pendant ce mois d’août

Dans un château rose en Corrèze

Fading de la tristesse oubli

Le bruit du coeur brisé faiblit

Et la cendre blanchit la braise

Qu'était-ce qui faisait soudain

Un sanglot lourd dans le jardin

Un sourd reproche dans la brise

Ah ne m'éveillez pas trop tôt

Rien qu’un instant de bel canto

Le désespoir démobilise

Il m’avait un instant semblé

Entendre au milieu des blés

Confusément le bruit des armes

D’où me venait ce grand chagrin

Ni l'œillet ni le romarin

N’ont gardé le parfum des larmes

J’ai perdu je ne sais comment

Le noir secret de mon tourment

À mon tour l’ombre se démembre

Je cherchais à n’en plus finir

Cette douleur sans souvenir

Quand parut l’aube de septembre

Ah ne m'éveillez pas trop tôt

Rien qu’un instant de bel canto

Le désespoir démobilise

Mon amour j'étais dans tes bras

Au-dehors quelqu’un murmura

Une vieille chanson de France

Mon mal enfin s’est reconnu

Et son refrain comme un pied nu

Troubla l’eau verte du silence

Ah ne m'éveillez pas trop tôt

Rien qu’un instant de bel canto

Le désespoir démobilise

Il m’avait un instant semblé

Entendre au milieu des blés

Confusément le bruit des armes

D’où me venait ce grand chagrin

Ni l'œillet ni le romarin

N’ont gardé le parfum des larmes

Згасає смуток забуття

Звук розбитого серця стихає

А попіл вибілює вугілля

Я пив літо, як солодке вино

Я мріяв у цьому місяці серпні

У рожевому замку в Коррезі

Згасає смуток забуття

Звук розбитого серця стихає

А попіл вибілює вугілля

Що раптом робив

Важке ридання в саду

Тупий докір на вітерці

Ах, не буди мене занадто рано

Лише мить бельканто

Відчай демобілізує

На мить мені здалося

Почути серед пшениці

Збиває з пантелику звук зброї

Звідки взялась ця велика скорбота?

Ні гвоздики, ні розмарину

Не тримав запаху сліз

Я програв не знаю як

Темна таємниця моїх мук

У свою чергу тінь розчленована

Я не шукав кінця

Цей біль без пам'яті

Коли з’явилася зоря вересня

Ах, не буди мене занадто рано

Лише мить бельканто

Відчай демобілізує

Моя любов, я був у твоїх обіймах

Надворі хтось прошепотів

Стара пісня з Франції

Мій біль нарешті визнали

І його хором, як боса нога

Тривожила зелена вода тиші

Ах, не буди мене занадто рано

Лише мить бельканто

Відчай демобілізує

На мить мені здалося

Почути серед пшениці

Збиває з пантелику звук зброї

Звідки взялась ця велика скорбота?

Ні гвоздики, ні розмарину

Не тримав запаху сліз