Vanadis - Falkenbach

Mounted men, with axe and shield

On their ride through shallow field

See your sons oh Vanadis

Light my ways oh Manalihs…

Freyas Val

Woutans half

Oaken woods as dark as night

Home of those of heathen pride

Grant me strength oh Asynja

Be my guide oh Valfreya

Freyas Val

Vingolfs’s pride

Herjan!!!

When the moon shines bright from the dark black sky

We raise our swords to thy hail

When the runes are thrown and the ravens fly

As a sign of our heathens prevail

While the morning breaks through Tenkterian wood

While the sun sets the shores aflame

There is one thing only which never dies

The honour of thy name

Foraan!!!

By my side my brothers fall

Now on their way to Freya’s hall

We are yours oh Vanadis

Guide their ways oh Manalihs

Hjer Foraan

Tenkteriar

Herjan!!!

While twilight covers the blood red skies

While the sun sets the shores aflame

There is one thing only which never dies

The honour of thy name

When time draws near for the chosen ones

To fall on the blood stained fields

Then death will grant us a place amongst

Our fathers in the halls of bronzen shields

A burning flame as blue as ice

Now I can see it in your eyes

Be my fate oh Vanadis

Through the nights oh Manalihs…

Вершники з сокирою та щитом

Під час їхньої їзди мілким полем

Побачте своїх синів, о Ванадіс

Освіти мої шляхи, о, Маналіх…

Фреяс Вал

Woutans половина

Дубовий ліс темний, як ніч

Дім тих язичницької гордості

Дай мені сили, о Асинджа

Будь моїм провідником, о Вальфрейя

Фреяс Вал

Гордість Вінгольфа

Херджан!!!

Коли місяць яскраво світить з темно-чорного неба

Ми підіймаємо наші мечі до твого вітання

Коли руни кидають і ворони летять

Як знак нашого язичники переважають

Поки ранок пробивається крізь тенктерівський ліс

Поки сонце сідає, береги горять

Є лише одна річ, яка ніколи не вмирає

Честь імені твого

Форан!!!

Поруч зі мною падають мої брати

Зараз на шляху до залу Фреї

Ми твої, о Ванадіс

Направляй їхні шляхи, о Маналіх

Hjer Foraan

Тенктеріар

Херджан!!!

Поки сутінки покривають криваво-червоне небо

Поки сонце сідає, береги горять

Є лише одна річ, яка ніколи не вмирає

Честь імені твого

Коли час наближається для обраних

Впасти на закривавлені поля

Тоді смерть надасть нам місце серед

Наші батьки в чератах бронзових щитів

Палаюче полум’я, синє, як лід

Тепер я бачу це в твоїх очах

Будь моєю долею, о Ванадіс

Крізь ночі, о Маналіхи…