The Heathenish Foray - Falkenbach

…In ancient times once rode across the land

A man unknown on a horse of untold grand

Adorned his cape by thirty runes of gold

Of whom the tales since ages unknown told…

…The man arrived at the shore of sea

And gazed onto the nightly sky

His ears could hear and his eyes could see

Two ravens dark as night passing by…

…In a distance far the thunder sounds

And lightnings reached the frozen grounds

His breath ran fast, his heart pounded strong

As the day now came, awaited oh so long…

…Tears will fall and blood will soon be shed

When the dawn heralds the twilight of the day…

Then into battle they will ride with their swords in hand

For a heathenish foray…

…Countless miles he rode through ice and knee-deep snow

Over mountains 'till the landscape changed its face

So he at last arrived where winds blew strong and chill

Like a welcome to all those who trod this place…

…He in cape was wrapped, and with his hammer 'round his neck

He forced his way though he didn’t saw the path

But he did not rest, 'till he had crossed this land of chill

And the storm had calmed, when he stood alone on hill…

…His eyes could see the forrest shining bright

And it’s trees reflected solens golden light

The sound of horns then reached his ears

To welcome him and take away his fears…

…From all their lands the kings, they came

With their retinue of countless men

And the maiden in full armour sat on their horses

Winged, until the right began…

So he rested a while an recovered from his ride

The horizon gleamed by the mighty northers light

And the elder ones sang tales about the past

Of their ancestors pride, that will forever last…

…As the darkness fell and gone was solens light

The silence ruled amongst the men of heathenpride

Who gatheren in a mighty battle-line

And awaited their Gods to give the final sign…

…В давні часи їздили колись по землі

Невідомий чоловік на коні незліченної величини

Прикрасив свій плащ тридцятьма рунами золота

Про кого розповідали казки з віків невідомі…

…Чоловік прибув на берег моря

І дивився на нічне небо

Його вуха чули, а очі бачили

Два ворони темні, як ніч, проходять повз…

…Здалеку лунає грім

І блискавки досягали мерзлих ґрунтів

Його дихання було швидким, серце сильно калатало

Ось і настав день, довгоочікуваний…

…Потечуть сльози і незабаром проллється кров

Коли світанок віщує сутінки дня...

Тоді вони поїдуть у бій із мечами в руках

Для язичницького набігу…

…Незліченні милі він проїхав крізь лід і сніг по коліна

Понад горами, поки ландшафт не змінив обличчя

Тож він нарешті прибув туди, де дули сильні та холодні вітри

Ласкаво просимо до всіх тих, хто ступав цим місцем…

…Він у плащі був загорнутий, і з молотком на шиї

Він пробивався, хоча не бачив стежки

Але він не заспокоївся, поки не перетнув цю землю холоду

І буря вщухла, коли він стояв один на пагорбі…

…Його очі бачили, як яскраво сяяв ліс

І це дерева відбивали соленки золотим світлом

Тоді до його вух долинув звук рогів

Щоб привітати його та позбавити його страхів...

…З усіх своїх земель прибули царі

Зі своєю свитою незліченних чоловіків

І дівчина в повному озброєнні сиділа на своїх конях

Окрилений, аж почалося право…

Тому він трохи відпочив і оговтався після поїздки

Обрій сяяв могутнім північним світлом

А старші співали казки про минуле

Гордість їхніх предків, яка триватиме вічно…

…Коли настала темрява, зникло соленове світло

Тиша панувала серед людей язичницької гордості

Хто зібрався в могутній бойовий ряд

І чекали, щоб їхні боги давали останній знак…