Pedaço de Paz - Fabio Brazza, Srta. Paola

Faça desse mundo seu jardim

Todo coração é, lá no fundo, um latifúndio

Quantas dessas dores serão flores lá no fim

Enterrei meus sonhos mais fecundos

Mas eu só quero um pedaço de paz

Mas eu só quero um pedaço de paz

Mas eu só quero um pedaço de paz

Mas eu só quero um pedaço de paz

Mas eu só quero um pedaço de paz

Mas eu só quero um pedaço de paz

Cuidado com o que dizes, os Deuses formam frases

Às vezes geram crises, acontece, são fases

Algumas mais fugazes, outras mais felizes

Cometemos deslizes, sentimos incapazes

Mas fazemos as pazes, regamos as raízes

E, na força de Ísis, construímos oásis

Descartamos os ases, os Deuses são juízes

Apontam diretrizes, não admitem «quases»

Ainda somos crianças fazendo estripulias

Vivendo de utopias, plantando esperanças

A vida é uma viagem

E quem se perde olhando pra chegada

Nunca desfruta da paisagem

Na trilha da estiagem

A diferença entre os que falam e os que agem, coragem

Abdiquei da minha lucidez

E, se eu não fosse um pouco louco, eu ficaria louco de uma vez

Faça desse mundo seu jardim

Todo coração é, lá no fundo, um latifúndio

Quantas dessas dores serão flores lá no fim

Enterrei meus sonhos mais fecundos

Mas eu só quero um pedaço de paz

Eu só quero um pedaço de paz

Mas eu só quero um pedaço de paz

Mas eu só quero um pedaço de paz

Eu só quero um pedaço de paz

Mas eu só quero um pedaço de paz

Na madrugada fria caminhando pela city, nos breus

A noite inspira poesia, eu faço um feat com Deus

Penso numa rima, ele completa

Às vezes tenho a impressão que

Ele tá aqui de calça larga e aba reta

Poeta, «I see the signs»

Deus não escreve por linhas tortas, escreve com punchlines

Metáforas in rhymes, até em braile ele rima

E eu me pergunto

A vida tá escrita ou é ele fazendo freestyle lá em cima?

O futuro me assombra

O futuro é que nem minha sombra

Por mais que eu tente, ele tá sempre um passo à frente

Na próxima esquina, ele me tromba

Já disse um amigo: «não mexa com o futuro

Pois quando ele acordar, quem vai dormir é seu presente»

E eu aprendi que a jornada é feita sozinha

E que no fim das contas a responsa é só minha

E cada verso que eu rabisco é minha vida em risco

Por isso que eu não desperdiço uma só linha, uma só linha

A vida tá escrita ou é ele fazendo freestyle lá em cima?

Faça desse mundo seu jardim

Зробіть цей світ своїм садом

Кожне серце в глибині душі є латифундією

Скільки з цих болів буде квітів наприкінці

Я поховав свої найплідніші мрії

Але я просто хочу частинки спокою

Але я просто хочу частинки спокою

Але я просто хочу частинки спокою

Але я просто хочу частинки спокою

Але я просто хочу частинки спокою

Але я просто хочу частинки спокою

Будьте обережні, що говорите, боги складають речення

Іноді вони породжують кризи, буває, це фази

Хтось швидкоплинніше, хтось щасливіший

Ми робимо помилки, відчуваємо себе неспроможними

Але ми миримося, поливаємо коріння

І в силі Ісіди ми будуємо оазиси

Ми відкидаємо тузів, боги – судді

Вони вказують на рекомендації, не визнають «майже»

Ми ще діти, що граємо в фокуси

Жити утопіями, садити надію

Життя - це подорож

І хто заблукає, дивлячись на прибуття

Ніколи не насолоджуйтеся пейзажем

По сліду посухи

Різниця між тими, хто говорить, і тими, хто діє, сміливість

Я відмовився від своєї прозорливості

І, якби я не був трішки божевільним, я б одразу збожеволів

Зробіть цей світ своїм садом

Кожне серце в глибині душі є латифундією

Скільки з цих болів буде квітів наприкінці

Я поховав свої найплідніші мрії

Але я просто хочу частинки спокою

Я просто хочу частинки спокою

Але я просто хочу частинки спокою

Але я просто хочу частинки спокою

Я просто хочу частинки спокою

Але я просто хочу частинки спокою

Холодним світанком гуляти містом, у бреусі

Ніч надихає на поезію, я з Богом роблю подвиг

Я думаю про риму, він закінчує

Іноді у мене таке враження

Він тут у широких штанях і з прямими полями

Поет, «Я бачу знаки»

Бог пише не кривими рядками, він пише витонченими рядками

У римуються метафори, навіть у брайлі це римується

І цікаво

Життя написано чи він там займається фрістайлом?

Майбутнє переслідує мене

Майбутнє як моя тінь

Як би я не старався, він завжди на крок попереду

На наступному розі він натикається на мене

Подруга якось сказала: «Не возься з майбутнім

Бо коли він прокидається, хто лягає спати - його дар»

І я дізнався, що мандрівка проходить сама

І зрештою, відповідь – лише я

І кожний вірш, який я написую, – моє життя під загрозою

Тому я не витрачаю жодного рядка, жодного рядка

Життя написано чи він там займається фрістайлом?

Зробіть цей світ своїм садом