Moda de Viola - Fabio Brazza

Se eu canto é porque o canto é meu fogo minha fuga

Pois tem vezes que dói tanto que só o canto o pranto enxuga

Quando canto, me agiganto, planto rosa e tulipa…

Entretanto se não canto, o encanto se dissipa

O meu canto é acalanto, é meu santo lenitivo

E se escrevo é porque devo, não preciso de um motivo

Se amanhã chegar meu dia, meu amigo eu te garanto

Como Paco de Lucía, morrerei na melodia, pra viver em outro canto

Como uma adaga a rima é a faca

Que as vezes afaga e em outras ataca

Primeiro convida depois desacata

As vezes da vida em outras te mata

Aumenta o volume

Pois meu verso une

Tonico e Tinoco com Jorge Cafrune

Um pouco de coco toada e repente

Falo o que meu povo sente

Como parte do costume

Minha vida se resume

Em cantar pra minha gente

Canto pra quem já não canta

Canto para os esquecidos

Pela voz dos oprimidos

Embargadas na garganta

Canto pra trazer auxilio

O meu canto é como a lua

É para todos na rua

Que admiram o seu brilho

Canto pra que a tristeza

Pelo menos diminua

Com amor em cada linha

Faço da sua dor a minha

E da minha dor a sua

No punhal de uma guitarra

Sob a influencia antiga

Espero que eu consiga

Amenizar sua barra

O que o poeta narra

O meu coração me obriga

A transformar em cantiga

Como Violeta Parra

Canto até dar fadiga

Admiro a formiga

Mas prefiro a cigarra

Якщо я співаю, то це тому, що спів – це мій вогонь, моя втеча

Бо бувають випадки, коли так боляче, що крик стирає лише куточок

Коли я співаю, я виростаю гіганта, саджаю троянди та тюльпани...

Але якщо я не співаю, чари розвіюються

Моя пісня — колискова, це моя свята ленітив

І якщо я пишу, це тому, що я повинен, мені не потрібна причина

Якщо мій день настане, друже, запевняю вас

Як Пако де Лусія, я помру в мелодії, щоб жити в іншому кутку

Як кинджал ріми — це ніж

Це інколи б’є, а іноді нападає

Спочатку запросити, а потім не послухатися

Іноді життя в інших темах вбиває

Збільште гучність

Бо мій вірш об’єднує

Tonico e Tinoco з Хорхе Кафруне

Трохи кокосової жаби і раптом

Я говорю те, що відчувають мої люди

Як частина звичаю

Моє життя підсумовано

Співаючи для мого народу

Я співаю для тих, хто більше не співає

Куточок для забутих

Голосом пригноблених

Ембарго в горло

Я співаю, щоб принести допомогу

Мій спів, як місяць

Це для всіх на вулиці

Хто захоплюється твоїм блиском

Я співаю для смутку

хоча б уповільнити

З любов'ю в кожному рядку

Я роблю твій біль своїм

І від мого болю до твого

У кинджалі гітари

Під античним впливом

Я сподіваюся, що зможу

пом’якшити свою планку

Про що розповідає поет

Серце зобов'язує мене

Щоб перетворитися на пісню

як Віолета Парра

Я співаю, поки не втомлюся

Я захоплююся мурахою

Але я віддаю перевагу цикаду