De Volta Para o Futuro - Fabio Brazza, Isadora Morais

Eram lá pelos anos 3000

E o mundo era mais ou menos aquilo que Nostradamus previu

O ser humano frio, num andar robótico

Um olhar vazio, um mundo caótico

E a gente assim como se tivesse tudo ótimo

Cada vez mais próximo do fim e mais distante do próximo

Na era da cibernética

A tristeza era uma doença e a alegria era uma droga sintética

Eu vi a manipulação genética

Definir antes de nascer, o nosso ser, e nossa estética

Humanidade cética, desafiando a ética

Como se não passássemos, de uma mera formula aritmética

Eu vi, religiões criando pânico, rituais satânicos

A criação de outros estados islâmicos

Homens mecânicos, com chips em seus abdomens

Até pareciam, mas não agiam como homens

Vi carros voadores guiados por GPSs

A extinção de milhares de outras espécies

Vi cidades sendo engolidas pelos mares

Com o desaparecimento das calotas polares

Vi guerras sendo travadas por todos lugares

Vi a criação de novas armas nucleares

Vi o fim da Amazônia, o Brasil virar colônia

O planeta terra era a própria Babilônia

Quanto tempo mais, até perceber

E se alguém pudesse me ouvir

Se eles pudessem ver o que eu vi

Será que assim eles iriam entender

O sonho da conquista do espaço perdeu a graça

Conquistamos outros planetas, escravizamos outras raças

Eu vi câmeras até no céu

O verdadeiro Big Brother, como descrito por George Orwell

As crianças já não aprendiam mais nomes como Hamlet

Eram ensinadas por smarthphones e tablets

Não existiam mais poesias ou livros

E a vida social, foi substituída por aplicativos

Seguimos a natureza fria da profecia maquiavélica

E a maior indústria do mundo, continuava sendo a bélica

Ah quanta arrogância

Em nome do progresso assassinamos Deus, com a faca afiada da ganancia

Então me diga, quem nos guia o amor ou o ego?

A placa que dizia siga?

Ou a gente que estava cego

Perdemos a essência daquilo que nos faz humanos

O dinheiro e a tecnologia nos tornou insanos

Quando foi que a gente perdeu as rédeas do mundo

Como a gente pôde, deixar esse buraco ficar tão fundo

Como?

podem chamar isso de evolução

Se os prédios crescem… mas o amor não

Meu Deus eu imploro

Se isso for o futuro então nos jogue logo um meteoro

Pra acabar com esse sofrimento, pois tenho o mau pressentimento

Que isso não foi um sonho, mas uma viagem pelo tempo!

Quanto tempo mais, até perceber

E se alguém pudesse me ouvir

Se eles pudessem ver o que eu vi

Será que assim eles iriam entender

Вони були там до 3000-х років

І світ був більш-менш таким, яким передбачив Нострадамус

Холодна людина на роботизованій підлозі

Порожній погляд, хаотичний світ

І ми ніби все було чудово

Все ближче і ближче до кінця і далі від наступного

В епоху кібернетики

Смуток був хворобою, а радість синтетичним наркотиком

Я бачив генетичні маніпуляції

Визначте перед нашим нашим буттям і нашою естетикою

Скептична людяність, що кидає виклик етиці

Ніби ми були не чим іншим, як простою арифметичною формулою

Я бачив, як релігії створюють паніку, сатанинські ритуали

Створення інших ісламських держав

Механічні чоловіки, зі сколами в животі

Вони навіть виглядали, але вели себе не як чоловіки

Vi літаючі автомобілі, керовані GPS

Вимирання тисяч інших видів

Бачення, які поглинуті морями

Зі зникненням полярних льодових шапк

Я бачив, як війни точаться всюди

Я бачив створення нової ядерної зброї

Я бачив кінець Амазонки, Бразилія стала колонією

Планетою Земля був сам Вавилон

Скільки ще, поки не зрозумієш

Що якби хтось міг мене почути

Якби вони бачили те, що я бачив

Чи зрозуміли б вони?

Мрія про завоювання космосу втратила свою грацію

Ми підкорили інші планети, поневолили інші раси

Я бачив камери навіть у небі

Справжній Великий Брат, як його описав Джордж Оруелл

Діти більше не вивчали імен, як Гамлет

Їх навчали смартфони та планшети

Не було більше ні віршів, ні книжок

А соціальне життя замінили додатки

Ми дотримуємося холодної природи пророцтва Макіавеллі

І найбільша галузь у світі, продовжувала бути війною

Ах, скільки зарозумілості

В ім’я прогресу ми вбиваємо Бога гострим ножем жадібності

Тож скажіть мені, хто любов чи его веде нас?

Знак, який сказав слідувати?

Або людей, які були сліпими

Ми втратили сутність того, що робить нас людьми

Гроші і технології звели нас з розуму

Коли ми втратили кермо світу

Як ми могли дозволити цій дірі стати такою глибокою

Як?

це можна назвати еволюцією

Якщо будівлі ростуть... а любов ні

Боже мій благаю

Якщо це майбутнє, незабаром киньте нам метеор

Покінчити з цим стражданням, бо маю погане передчуття

Щоб це був не сон, а подорож у часі!

Скільки ще, поки не зрозумієш

Що якби хтось міг мене почути

Якби вони бачили те, що я бачив

Чи зрозуміли б вони?