Heróis Invisíveis - Fabio Brazza, Helles

São 5 da matina, ele sobe no ônibus

Seu Antônio é só mais um dos nossos heróis anônimos

E eu me pergunto quantos Antônios

Que ninguém vê, que não tão na TV

Mas que são do nosso país personagens icônicos

Sinônimos de luta, na labuta, sem estudo

Sem deixar de ser contudo um ser humano idôneo

Sem auxilio, tem três filhos, do primeiro matrimônio

Nosso povo, nosso maior patrimônio

E mesmo com salário precário, acorda disposto

Com o sorriso no rosto e sem faltar no horário

Assim como seu Luiz carroceiro

Que com pouco dinheiro e ensino primário

Viu o seu filho se formar universitário

E com mais de 60 anos e problema na coluna

Transforma o lixo da cidade na sua fortuna

Como dona Maria, moradora de periferia

Que cruza a cidade todo dia pra cuidar do filho alheio

Pensando no própria cria

Que ficou em casa olhando pra panela vazia

Esperando a mãe que ainda não veio

Como tantos filhos sem pais

Que cresceram graças a mães solteiras

Que nunca ganharam um Nobel da paz

Que não te falte forças pra lutar, motivo pra sorrir

Fé pra acreditar e amor pra dividir

Que não te falte forças pra lutar e motivo pra sorrir

Fé pra acreditar e amor pra dividir

Quer saber onde tão nossos heróis?

Eles não tem capas, nem ganharam copas

Eles estão no meio de nós

É o gari que a gente não cumprimenta

É o cidadão comum

É o professor que foi como um pai

Pro moleque que nunca teve um

É o policial que arrisca a vida pra salvar o inocente

E mesmo com o salário de fome, rejeita a propina

É o médico que salva a vida do paciente

E sem estrutura, pratica um milagre da medicina

É a menina que nasceu na miséria

Estudou sozinha a matéria e passou em primeiro na disciplina

É o trabalhador brasileiro

Que não segue a sina e mesmo no desespero

Devolve o dinheiro que encontrou na esquina

E ao ver toda essa luta, eu pensei na hora

Um pensamento que me veio lá do fundo

Essa gente que a gente ignora

Tá salvando o mundo, irmão, tá salvando o mundo

Que não te falte forças pra lutar e motivo pra sorrir

Fé pra acreditar e amor pra dividir

Eu vou pedir pra meu Deus que alivie a dor

De cada trabalhador dessa cidade sem cor

Que põe a fé no labor, com lágrimas e suor

E com o pouco que tem, constrói um mundo melhor

Toda vez que eu passo em frente deste edifício

É difícil de alembrá

Foi aqui que eu e meu amigo vivemo

Quando em São Paulo viemo morá

Nóis trabaiava de pedreiro e construíamo casa

Mas não tinhamo casa pra ficá

Foi quando fizemo nossa casinha aqui

Até o oficial de justiça mandar derrubá

Nois fiquemo tão triste

Que fumo com o dono do terreno conversá

Que disse que se a gente trabaiasse pra ele

Etão ele ia nos ajudá

Construímo tijolo por tijolo até o prédio cabá

E quando por fim cabemo

O dono pagou uma merreca e mandou a gente pastar

Meu amigo Joca tinha feito tantos planos

Que não conseguiu guentá

Ficou maluco da cachola e resolveu se suicidar

Subiu até o alto do edifício e pulou do último andar

E é por isso que quando passo por esse edifício

É difícil de alembrá, é difícil de alembrá

Eu vou pedir pra meu Deus que alivie a dor

De cada trabalhador dessa cidade sem cor

Que põe a fé no labor, com lágrimas e suor

E com o pouco que tem, constrói um mundo melhor

Eu vou pedir pra meu Deus que alivie a dor

De cada trabalhador dessa cidade sem cor

Que põe a fé no labor, com lágrimas e suor

E com o pouco que tem, constrói um mundo melhor

5 ранку, він сідає в автобус

Сеу Антоніо — ще один з наших анонімних героїв

І цікаво, скільки Антоніо

Те, що ніхто не бачить, це не так по телевізору

Але хто є знаковими персонажами нашої країни

Синоніми слова боротьба, у труді, без навчання

Проте не перестаючи бути придатною людиною

Без сторонньої допомоги має трьох дітей від першого шлюбу

Наші люди, наше найбільше надбання

І навіть з нестабільною зарплатою він прокидається з бажанням

З посмішкою на обличчі й не втрачаючи часу

Так само, як і ваш Луїс Карросейро

Це з невеликими коштами та початковою освітою

Він бачив, як його син закінчив університет

І понад 60 років і проблема з хребтом

Перетворює міське сміття на ваше багатство

Як доня Марія, мешканка периферії

Хто щодня перетинає місто, щоб доглядати за чужою дитиною

Думає про власну дитину

Хто залишився вдома, дивлячись на порожню каструлю

Чекаю маму, яка ще не прийшла

Як і багато дітей без батьків

Який виріс завдяки матерям-одиначкам

Які ніколи не отримували Нобелівську премію за мир

Нехай тобі не бракує сил для боротьби, приводу посміхатися

Віра вірити і любов ділитися

Нехай вам не бракує сил для боротьби і приводу посміхатися

Віра вірити і любов ділитися

Хочете знати, де наші герої?

Вони не мають накидок, не виграли кубки

Вони серед нас

Це гарі, якого ми не вітаємо

Це звичайний громадянин

Це вчитель, який був як батько

Для дитини, яка ніколи не мала

Саме поліцейський ризикує своїм життям, щоб врятувати невинних

І навіть з голодною зарплатою він відмовляється від хабара

Саме лікар рятує життя пацієнту

І без структури, практикує чудо медицини

Це дівчина, яка народилася в бідності

Вивчав предмет самостійно і здав першим з дисципліни

 Бразильський робітник

Хто не дотримується прикмети і навіть у розпачі

Поверніть гроші, які знайшли на розі

І, бачачи всю цю боротьбу, я тоді подумав

Думка, яка прийшла з глибини

Ці люди, яких ми ігноруємо

Це рятує світ, брате, це рятує світ

Нехай вам не бракує сил для боротьби і приводу посміхатися

Віра вірити і любов ділитися

Я попрошу мого Бога, щоб полегшив біль

Від кожного працівника в цьому безбарвному місті

Хто вірить у роботу, зі сльозами й потом

І з тим маленьким, що у нього є, він будує кращий світ

Кожен раз, коли я проходжу перед цією будівлею

Важко згадати

Тут ми з другом живемо

Коли в Сан-Паулу ми приїхали жити

Ми працювали муляром, будували будинок

Але у нас не було житла

Тоді ми побудували тут свій будиночок

Поки чиновник юстиції не дасть наказ про повалення

Хлопці, мені так сумно

Я курю з власником землі

Хто сказав, що ми працюємо на нього

Тому він збирався нам допомогти

Ми будуємо цеглинку за цеглиною до будівлі кабіни

І коли ми нарешті підійдемо

Власник заплатив мерку і відправив нас пастися

Мій друг Йока склав так багато планів

який не міг впоратися

Він збожеволів і вирішив покінчити життя самогубством

Піднявся на верх будівлі і стрибнув із верхнього поверху

І тому, коли я проходжу повз цю будівлю

Важко згадати, важко згадати

Я попрошу мого Бога, щоб полегшив біль

Від кожного працівника в цьому безбарвному місті

Хто вірить у роботу, зі сльозами й потом

І з тим маленьким, що у нього є, він будує кращий світ

Я попрошу мого Бога, щоб полегшив біль

Від кожного працівника в цьому безбарвному місті

Хто вірить у роботу, зі сльозами й потом

І з тим маленьким, що у нього є, він будує кращий світ