A Poesia e o Ritmo - Fabio Brazza

E no princípio era o verbo

E do verbo tudo se cria

Segundo a profecia

Quem nasceu primeiro foi a poesia

Ainda fora de compasso

O ritmo, veio depois

Ordenando a dança entre tempo e espaço

Não se sabe em que exato momento

O ritmo e poesia se entrelaçaram no tempo

Mas se sabe que a vida é fruto desse casamento

O Ritmo é movimento

A Poesia é sentimento

O Ritmo é forma

A Poesia é conteúdo e isso os diferencia

Pois poesia sem forma não tem ritmo

E ritmo sem conteúdo não é poesia!

Um é matemática, o outro é gramática

Ora acelera, ora pede calma

O ritmo conduz o corpo, a poesia traduz a alma

É empírico e é espírito

Os dois adentram pelos ouvidos

E me deixam dividido

O ritmo embriaga os sentidos

A poesia me traz sentido

É o ruído que faz o corpo vibrar

E o silêncio necessário para que ele possa respirar

Como os fluxos marítimos

Que são guiados por ritmos

As ondas declamam poemas para vento

As rochas são pontos e vírgulas

Que acentuam e repousam o andamento

O vento assobia a melodia

E quando a poesia encontra o movimento da batida…

É ai que nasce a vida!

Como o coração que bate lá no íntimo

Mesclando sentimento e ritmo

Ditando nossa cadência

Compondo a inigualável música da existência

Por isso que cada momento

É um encontro inédito que a gente presencia

Entre o ritmo da vida à procura da poesia!

І на початку було дієслово

А від дієслова все твориться

Згідно пророцтва

Хто народився першим, був поезією

Все ще не в ногу

Ритм прийшов пізніше

Упорядкування танцю між часом і простором

У який саме момент не відомо

Ритм і поезія переплелися в часі

Але відомо, що життя – результат цього шлюбу

 Ритм – це рух

Поезія - це почуття

 Ритм — це форма

 Поезія є змістовною, це розрізняє їх

Бо поезія без форми не має ритму

І ритм без змісту – це не поезія!

Одна – математика, інша – граматика

То прискорюйся, то проси спокою

Ритм керує тілом, поезія перекладає душу

Це емпірично і це дух

Двоє входять через вуха

І вони залишають мене розділеним

Ритм п’янить почуття

 поезія надає мені сенс

Це шум, який змушує тіло вібрувати

І потрібна тиша, щоб він міг дихати

Як тече море

Які керуються ритмами

Хвилі декламують вірші вітру

Камені – це крапка з комою

Це підкреслить і заспокоїть прогрес

Вітер насвистує мелодію

І коли поезія зустрічається з рухом ударів...

Ось де народжується життя!

Як серце, що б’ється глибоко всередині

Змішування відчуття та ритму

Диктування нашої каденції

Створення неперевершеної музики існування

Тому кожну мить

Це безпрецедентна зустріч, свідками якої ми є

Між ритмом життя у пошуках поезії!