Slave to the Casket - Exhumed

To have and to hold after death’s done its part

In a grave lying cold there remains my heart

In sickness and stealth I come for conjugal exhumation

Disinterring my betrothed for postmortem consummation

To love and to cherish, though rotten and perished

For richer or poorer

Even though I abhor her…

In a chapel we were wed

We found marital bliss

Now in this chapel of the dead

Again we shall kiss…

Drawn back to the mausoleum, to rekindle love’s icy flame

A dutiful bridegrume’s devotion, to the corpse who bears my surname

By night it’s her embrace that I crave, our conjugal deathbed is her grave

By undying love I am depraved, I am the casket’s slave

On one hand is my revulsion to these sordid tomb trysts

On the other is a gold ring that sill binds me to this

Necro-nuptial bliss is hard to find often

Our second honeymoon was spent nude in this coffin

My loving memory lives on in ways some would deplore

Since she has passed on, death is all I live for

At times it’s mortifying, being in love with a stiff

The rigors of marriage were never quite like this…

In a chapel we were wed

Seeking marital bliss

Now in this chapel of the dead

I once more open your lips

Drawn back to my consort, To feel the passion of love’s icy flame

An amorous necrophile’s compulsion, To ravish the corpse who took my name

By night it’s her embrace that I crave, Our conjugal deathbed is her grave

By undying love I am depraved, I am the casket’s slave

SLAVE TO THE CASKET

SLAVE TO THE CASKET

SLAVE TO THE CASKET

SLAVE TO THE CASKET

Though her beauty has long since decayed

My love carries on unafraid

Emboldened by the stench of my wife, I give her the fuck of her afterlife

My love is beautifully pure

In putrefactive innards immured

Once I was soft and unable to love her

Now six feet down I molest my dead lover

In a chapel we were wed

I never found the true bliss

Till in this chapel of the dead

We shared a stolen kiss…

Drawn back to the chranel house, To feel the cold breath of love’s icy flame

Now you take all of me deep inside you, The way once you took my name

By night it’s her embrace that I crave, Our conjugal deathbed is her grave

By undying love I am depraved, I am the casket’s slave…

Мати і триматися після смерті зробив свою частину

В могилі, що лежить на холоді, залишається моє серце

У хворобі й крадькому я приходжу на подружню ексгумацію

Розкопування моєї нареченої для посмертного завершення

Любити і берегти, хоч і гнилий і загинутий

Для багатших чи бідніших

Хоча я ненавиджу її…

У каплиці ми одружилися

Ми знайшли подружнє блаженство

Тепер у цій каплиці мертвих

Ми знову поцілуємось…

Повернувшись до мавзолею, щоб знову розпалити крижане полум’я кохання

Відданість покірної нареченої до трупа, який носить моє прізвище

Вночі я жадаю її обіймів, наше подружнє смертне ложе — її могила

Невмираючою любов’ю я розбещена, я раб шкатулки

З одного боку, моя огида до цих жахливих походів на гробницю

З іншого – золота каблучка, яка прив’язує мене до цього

Некро-весільне блаженство часто важко знайти

Наш другий медовий місяць пройшов оголеним у цій труні

Моя любляча пам’ять живе таким чином, як дехто б шкодував

З тих пір, як вона померла, смерть — це все, заради чого я живу

Інколи це прикро, бути закоханим у закоханого

Суворості шлюбу ніколи не були такими…

У каплиці ми одружилися

Шукає подружнє блаженство

Тепер у цій каплиці мертвих

Я ще раз відкриваю твої губи

Повернувшись до мого супруга, Щоб відчути пристрасть крижаного полум’я кохання

Примус влюбленого некрофіла, Розчарувати труп, який взяв моє ім’я

Вночі я жадаю її обіймів, Наше подружнє ложе смерті — її могила

Невмираючою любов’ю я розбещена, я раб шкатулки

РОБИТИ СКРИНКУ

РОБИТИ СКРИНКУ

РОБИТИ СКРИНКУ

РОБИТИ СКРИНКУ

Хоча її краса вже давно зіпсувалася

Моя любов триває без страху

Підбадьорений смородом мої дружини, я даю їй на хуй її загробне життя

Моя любов прекрасно чиста

В гнильні нутрощі замуровані

Колись я був м’яким і не міг полюбити її

Тепер за шість футів внизу я приставаю до свого мертвого коханця

У каплиці ми одружилися

Я ніколи не знайшов справжнього блаженства

До в цій каплиці мертвих

Ми поділилися вкраденим поцілунком…

Повернувшись до хранельного дому, Відчути холодний подих крижаного полум’я кохання

Тепер ти забираєш мене глибоко в себе, як колись ти взяв моє ім’я

Вночі я жадаю її обіймів, Наше подружнє ложе смерті — її могила

Невмираючою любов’ю я розбещена, я раб шкатулки…