Incarnadined Hands - Exhumed

«But woe to the riches and skill thus obtained

Woe to the wretch that would injure the dead

And woe go his portion whose fingers are stained

With the red drops of life that he cruelly shed» — ​Ballad of William Burke

​circa 1829

«the receiver of these sixteen strangled bodies been punishable as well as the

murderer, the crimes, which have cast a stain on the character of the nation

and of human nature, would not have been committed» — Thomas Wakely ​The

Lancet​ newspaper 21s​ t​ March, 1829

Dr. Knox: ​What is a man?

Is he the sum of his beliefs?

Or is he measured by the depths of his misdeeds?

Is he but flesh and bone?

The sum of component parts?

Is he what he has wrought?

Or what he has torn apart?

Hare: ​Our abhorrent enterprise, so deeply despised

But evidence, I’ll provide, to spare my own hide

Hare: ​I'll send Burke to his grave

To be betrayed​ ​by incarnadined hands

Dr. Knox: ​Am I a butcher uncouth?

The telltale truth​ ​are these incarnadined hands

Dr. Knox: ​Am I a slaughterer or a surgeon?

A taker or giver of life?

Hare: ​A thief or a murderer?

For which crime am I to be tried?

Dr. Knox: ​So many I’ve anatomized, truly I was desensitized I never failed to

edify, ​Hare:​ nor to brutalize

Dr. Knox: ​The stain of the grave

I am betrayed by incarnadined hands

Burke: ​The meager length of the noose

The punishment due for incarnadined hands

Dr. Knox: ​Please tell me who I am — Please tell me who I am!

Solo — Michael Burke

Dr. Knox: ​What is a man?

Is he the end or is he the means?

Burke: ​For lucre’s gleam, undertaking hideous misdeeds

Dr. Knox: ​I once thought I knew, but now I see it true

When you look into death, it looks back into you

Dr. Knox: ​The stain of the grave

I am betrayed​ ​by incarnadined hands

Burke: ​The meager length of the noose

The punishment due​ ​for incarnadined hands

Dr. Knox / Hare: ​Please tell me who I am

«Але горе багатству та вмінню, отриманим таким чином

Горе тому нещасному, що поранить мертвих

І горе тому, чиї пальці заплямовані

З червоними краплями життя, які він жорстоко полинув» — Балада про Вільяма Берка

близько 1829 року

«одержувач цих шістнадцяти задушених тіл був покараний, а також

вбивця, злочини, які кидали пляму на характер нації

і людської природи, не були б вчинені» — Томас Вейклі

Газета Lancet 21 березня 1829 року

Доктор Нокс: ​Що таке чоловік?

Чи він сума своїх переконань?

Або він вимірюється глибиною своїх проступків?

Невже він не лише плоть і кістка?

Сума компонентів?

Він те, що він виробив?

Або те, що він розірвав?

Заєць: ​Наше огидне підприємство, яке так глибоко зневажають

Але я надам докази, щоб пощадити власну шкуру

Заєць: Я пошлю Берка на могилу

Бути зрадженим втіленими руками

Доктор Нокс: ​Я м’ясник неотесаний?

Виразна правда — ці втілені руки

Доктор Нокс: Я забійник чи хірург?

Забирає чи дарує життя?

Заєць: ​Злодій чи вбивця?

За який злочин мене судити?

Д-р Нокс: Я так багато анатомував, справді, я був десенсибілізований, що ніколи не міг

наставляти, ​Заєць:​ ні жорстокити

Доктор Нокс: ​Пляма могили

Мене зраджують втілені руки

Берк: Мізерна довжина петлі

Покарання за втілені руки

Доктор Нокс: Будь ласка, скажіть мені хто я — Будь ласка, скажіть  мені хто я !

Соло — Майкл Берк

Доктор Нокс: ​Що таке чоловік?

Він ціль чи він засіб?

Берк: ​Заради блиску прибутку, вчинення жахливих злочинів

Доктор Нокс: Колись я думав, що знаю, але тепер я бачу, що це правда

Коли ти дивишся на смерть, вона знову дивиться на тебе

Доктор Нокс: ​Пляма могили

Мене зраджують втілені руки

Берк: Мізерна довжина петлі

Покарання за втілені руки

Доктор Нокс / Заєць: Скажіть, будь ласка, хто я