In the Name of Gore - Exhumed

Extrapolating from the abhorrent, we disinter a sordid truth

Heinously plundering death’s depths like a bumbling violent sleuth

Tearing through the layers of decay with vicious rancor and bitter scorn

To get at the cold, dead heart of the matter which we bring forth to mourn…

Carnage canonized ' We let death reign unfettered

Derangement eulogized ' To the last bloody letter

No one can do it better…

In grisly detail we play out or own death scenes' coup de grace

With homicidal zeal we remove the curtain that decorum would draw

Retrograding your morality in our sick, dead world, it had no place

Desecrating your sense of dignity, but of course in the end, it’s all a matter

of (dis)taste…

Your values mollified ' severed by clean, precise cuts, each to the last

Your senses vilified ' taste and tolerance are now taken to task…

In the name of gore, we’ll set right this bloody score

The grave can’t hold us anymore, we’ll kick in the mausoleum doors

Even sicker than before, we enjoy this gruesome chore

Revealing the ghastly horror, the face of death that you deplore

Rotting through the core, this slaughterous carnage you abhor

Is the vocation we adore, as we drain another oozing sore

Bringing revulsion to the fore, as the vomit stains on the floor

FOREVERMORE ' IN THE NAME OF GORE…

Stopping at nothing to indulge an off-color sense of tumor

We regurgitate force-fed atrocities straight onto a silver platter

Serving up ghastly repast hard to swallow without black humor

With tongue in cheek we gorge on the matter of splatter

Leaving no headstone unturned and no gravesite unmarred

Our wayward journey six feet straight down we undertake

Dark horses tread swiftly through this unhallowed danse macabre

Somnambulating through our own nightmares while fully awake…

Never letting sleeping cadavers lie, we wring out their sickening stories

Though lending a near and a voice to the dead would make some wince

No detail is omitted, no matter how repulsive, vile or gory

We won’t recant our morbid epithets, flesh, not words, is what we mince…

Decay by any other name would reek and fester just the same

We delight in beating a dead corpse in its own malignant game

Slicing off another cutting remark that could shear off protruding bones

Our barbs are quite malicious and our verbal daggers sharply honed…

Decay consecrated ' wallowing in our own pathological waste

Reality regurgitated ' and smear right back in your fucking face…

In the name of gore, we’ll set right this bloody score

The grave can’t hold us anymore, we’ll kick in the mausoleum doors

Even sicker than before, we enjoy this gruesome chore

Revealing the ghastly horror, the face of death that you deplore

Rotting through the core, this slaughterous carnage you abhor

Is the vocation we adore, as we drain another oozing sore

Bringing revulsion to the fore, as the vomit stains on the floor

FOREVERMORE ' IN THE NAME OF GORE…

Екстраполюючи з огидного, ми розкриваємо погану правду

Жахливо грабує глибини смерті, як незрозумілий жорстокий розшук

Розриваючи шари розпаду з злобною злобою та гіркою зневагою

Щоб осягнути холодного, мертвого серця справи, яку ми виносимо, щоб сумувати…

Карнаж канонізований «Ми дозволяємо смерті безперешкодно панувати».

Розлад прославлений "До останнього кривавого листа

Ніхто не може зробити це краще…

У жахливих деталях ми розігруємо або власним власні сцени смерті

З вбивчим завзяттям ми знімаємо завісу, яку прикриває прикраса

Ретроградувати вашу мораль у нашому хворому, мертвому світі, їй не було місця

Зневажання твоє почуття гідності, але, звісно, ​​врешті-решт, усе це питання

(не)смаку…

Ваші цінності пом’якшені, розірвані чистими, точними вирізами, кожен до останнього

Ваші почуття, зневажені смаком і терпимістю, тепер беруться за завдання…

В ім’я гори, ми виправимо цей кривавий рахунок

Могила нас більше не втримає, ми виб'ємо двері мавзолею

Ще більше, ніж раніше, ми отримуємо задоволення від цієї жахливої ​​роботи

Розкриваючи жахливий жах, обличчя смерті, яке ви сумуєте

Ця різанина, яка прогниває в середині, ви ненавидите

Це покликання, яке ми  обожнюємо, як ми висушуємо ще одну ранку

Викликає відразу на перший план, оскільки блювота плямує на підлозі

НАЗАВЖДИ ' В ІМ'Я ГОРА…

Зупинятися ні перед чим, щоб потурбуватися відчуттю неякісної пухлини

Ми вириваємо насильницькі звірства прямо на срібне блюдо

Подавати жахливу закуску, яку важко проковтнути без чорного гумору

Знеболюючи, ми наїдаємося на проблему

Не залишаючи жодного надгробного пам’ятника неперевернутим і жодного могилу неушкодженим

Ми вирушаємо в нашу норовливу подорож шість футів прямо вниз

Темні коні швидко ступають крізь цей неосвячений моторошний танцювальний танец

Сомнамбуляючи через власні кошмари, коли повністю прокинулися…

Ніколи не дозволяючи сплячим трупам брехати, ми викручуємо їхні нудотні історії

Хоча, якщо підійти до мертвих і проголосити їх, дехто б скривився

Жодна деталі не пропущена, не важливо, наскільки огидною, мерзкою чи кривавою

Ми не відмовляємося від наших хворобливих епітетів, плоть, а не слова, це що ми маємо…

Розпад під будь-яким іншим ім’ям так само пахне й гнійться

Ми з задоволенням перемагаємо мертвого трупа у власній злоякісній грі

Зрізання ще одного ріжучого зауваження, яке могло б зрізати стирчать кістки

Наші шипи досить злісні, а наші словесні кинджали гостро відточені...

Розпад освячується «валяючись у наших власних патологічних відходах».

Реальність відригнула і помазала твоє проклято обличчя…

В ім’я гори, ми виправимо цей кривавий рахунок

Могила нас більше не втримає, ми виб'ємо двері мавзолею

Ще більше, ніж раніше, ми отримуємо задоволення від цієї жахливої ​​роботи

Розкриваючи жахливий жах, обличчя смерті, яке ви сумуєте

Ця різанина, яка прогниває в середині, ви ненавидите

Це покликання, яке ми  обожнюємо, як ми висушуємо ще одну ранку

Викликає відразу на перший план, оскільки блювота плямує на підлозі

НАЗАВЖДИ ' В ІМ'Я ГОРА…