Grotesqueries - Exhumed

All the world’s indeed a corpse, and we are merely maggots

Dead on arrival is our only course, and if the toe fits, tag it

Sycophants, we’re writhing blind, feeding off each others' regurgitation

Disgorging whatever waste we find, breeding our degradation with each

exhalation…

Lambs to the slaughter

Feast of fools upon the fodder

No trompe l’oreil to behold

Just a wretched drama to unfold…

Gnarled within this mortal coil

Within which the voracious feebly toil

Enamored of our own disease

We revel in our own grotesqueries…

Dissecting ourselves to find nothing alive

Just a mass of perversely animated pieces

Nothing within worthwhile to revive

We’re mired knee-deep in our own fetid feces

Gorging our gnawing jaws with our own pathological waste

Like grubs wriggling in the rank feast of decay

We grind our own bones into dust each futile step we take

As we inch unseeing through day after day…

Consumer or consumed

We all end up as chyme and grume

Upon the fetid mass we choke

Leaving us in no position to appreciate the sick joke…

Twisted through this mortal coil

Now our unctuous desserts are brought to a boil

Somewhere between the living and the deceased

We gag on the feast of our grotesqueries…

Too consumed by consumption to see our own ends

We’re all dead and only getting deader

Digging our own graves into which we gladly descend

In this cold coil we’re shackled and fettered

As we ingest each others' waste, in a frenzied feeding rush

Leaving everything sick and dead in our wake

Devouring each other in ravening, unheeding crush

As we gorge ourselves on all the tripe and offal we can intake…

Crass menagerie

Eschatological estuary

We create each others' atrocities

In this grotesquery

Asphyxiated by this mortal coil

Reaping rancid fruits long since despoiled

Until our depraved lives at last surcease

We’ll hunger for more grotesqueries…

Весь світ справді трупи, а ми просто личинки

"Мертвий після прибуття" — це наш єдиний курс, і якщо пальець ноги підходить, позначте його

Підступники, ми корчимося сліпі, харчуючись відрижками один одного

Викидаючи будь-які відходи, які ми знайдемо, розмножуючи нашу деградацію з кожним

видих…

Ягнят на забій

Свято дурнів на корм

Немає trompe l’oreil для бачити

Просто жалюгідна драма, яка розгортається…

Корявий у цьому смертному котушку

Всередині якого ненажерливі слабо трудяться

Закохані в власну хворобу

Ми насолоджуємося нашими власними гротесками…

Розбираємося, щоб не знайти нічого живого

Просто маса збочено анімованих фрагментів

Усередині немає нічого, що варто відродити

Ми загрузли по коліна у власних смердючих фекаліях

Наповнюємо наші щелепи власними патологічними відходами

Як личинки, що звиваються на святі гниття

Кожен марний крок, який ми робимо, ми подрібнюємо в порох власні кістки

Поки ми невидимі день за днем…

Споживання або споживання

Ми всі в кінцевому підсумку як химус і грум

Від смердючої маси ми задихаємося

Залишаючи нас не в змозі оцінити хворобливий жарт…

Скручений крізь цю смертну котушку

Тепер наші солодкі десерти доведені до кипіння

Десь між живими і померлими

Ми заткнемо рот на святі наших гротесків…

Занадто поглинені споживанням, щоб бачити власні цілі

Ми всі мертві і лише стаємо мертвими

Копаємо власні могили, в які ми залюбки спускаємося

У цій холодній котушці ми закуті в кайдани

Поки ми заковтуємо відходи один одного, в шаленому поспіху годування

Залишаючи все хворим і мертвим за нашим слідом

Пожирають один одного в розлюченій, неуважній любові

Оскільки ми наїдаємося всіх рубців та субпродуктів, які можемо споживати…

Суворий звіринець

Есхатологічний лиман

Ми створюємо звірства один одному

У цьому гротеске

Задушений цією смертельною котушкою

Збір прогірклих плодів давно зіпсований

Поки наші розбещені життя нарешті не закінчаться

Ми будемо жадати більше гротесків…