A Song for the Dead - Exhumed

The ashen grey muse commissions a new verse

A song to while away the long sojourn in the hearse

Yet all of us who danse macabre to these dour, dismal tunes

Become cold, grim and hard as the dirt upon the tomb…

In darkened dirges death’s knell peals out it’s toll

As another cadaver is consigned six feet down to its hole

But ere the last shovel of dirt falls on the wall of the box

We gravely offer a salute to those about to rot…

So lift up your severed heads, in a song for the dead

Life’s course ever runs red, so let no lyric remain unsaid

As from our mouths the melody is bled, in a symphony scripted in red

Like rats by the piper we’re led, to join in this song for the dead…

The humor of the gallons never fails to ring true

In this dead, bleak, sick world that we’re hung, drawn and quartered though

As each internecine instrument plays its own bloody part

The hammering of coffin nails outpaces the beating of our hearts…

Symphonic surgery orchestrated, a cleaver conducts

The execrable epiphany comes too late, just to reduce us to chunks

Rising up from the sod heaves a gross, putrid breath

As the chorus is joined in this song for the dead…

So lift up your severed heads, in a song for the dead

Life’s course ever runs red, so let no lyric remain unsaid

As from our mouths the melody is bled, in a symphony scripted in red

Like rats by the piper we’re led, to join in this song for the dead…

Truncated toccatas deranged — raked across barbed strings and hacked

Eviscerated etudes for the de-brained — plucked upon heartstring stretched

on the rack

Medicinal movements decomposed — Regurgitating oratorios obscene

Forensic fugues and de-boned — Mutilating the melody’s method and means…

The crepitated coda dies in mid-refrain

As the sheet-music is obscured by a sanguine scarlet stain

Shattered stave lodged in your split-open splattered brain

The ruptured meter falters as the bow is fretted once again…

Acrid arias are screeched

The bloated thorax is breached

Abrading viscera with bleach

Grotesquely gavage the deceased…

Cleaving the clef

Broken notes bleed into a mess

Falling on ears so deaf

So it ever is in death…

Carbonized cantatas corrupt — ringing out, sewing seeds of dischord and

dismay

Suppurated sonatas erupt — Purulent pizzicatos slicing every which way

The truncated cadence is sundered — Bloody scraps of sheet music

unintellibly scrawled

Threnodies resonate six feet under — To where all life’s fractured melodies

will finally resolve…

The symphonic slaughter’s swells without restraint

As the cacophonous cadenza splits your eardrums clean in twain

The repugnant orchestra pit an abattoir of death and pain

The hatchet falls in sharp staccato until everyone is slain…

Попелясто-сіра муза замовляє новий вірш

Пісня, щоб перенести довгу подорож у катафалку

Але всі ми, хто моторошно танцює під ці сумні, сумні мелодії

Стати холодним, похмурим і твердим, як бруд на могилі…

У затемнених капищах дзвін смерті лунає

Як інший труп відправляється на шість футів вниз до свої нори

Але до того, як остання лопата бруду впаде на стінку ящика

Ми серйозно вітаємо тих, хто збирається згнити…

Тож підніміть свої відрубані голови в пісні для мертвих

Життя завжди стає червоним, тому нехай жодна лірика не залишається невимовною

Як з наших уст мелодія виливається в симфонію, написану червоним кольором

Як щурів сопілка, нас веде приєднатися до цієї пісні для мертвих…

Гумор галонів ніколи не перестає бути правдивим

У цьому мертвому, похмурому, хворому світі, що нас повішають, тягнуть і четвертують

Оскільки кожен міжусобний інструмент грає свою криваву роль

Забивання цвяхів випереджає биття наших сердець…

Оркестрована симфонічна хірургія, диригує тесак

Жахливе прозріння приходить надто пізно, щоб просто звести нас на шматки

З дерну здіймається грубий гнильний подих

Оскільки приспів долучається до цієї пісні для мертвих…

Тож підніміть свої відрубані голови в пісні для мертвих

Життя завжди стає червоним, тому нехай жодна лірика не залишається невимовною

Як з наших уст мелодія виливається в симфонію, написану червоним кольором

Як щурів сопілка, нас веде приєднатися до цієї пісні для мертвих…

Урізані токкати збентежені — перебиті колючими струнами та зламані

Потрошені етюди для людей з розслабленим мозком — зірвані на натягнутій струні серця

на стійці

Лікарські рухи розклалися — Ораторії, що відригають, непристойні

Криміналістичні фуги та очищення кісток — Пошкодження методу та засобів мелодії…

Крепітована кода вмирає в середині рефрену

Оскільки ноти затьмарюється сангвінічно-червоною плямою

Розбитий палиця застряг у вашому розщепленому розбризканому мозку

Розірваний лічильник захитається, коли лук знову тріскається…

Вискакують їдкі арії

Роздута грудна клітка розбита

Стирання нутрощів відбілювачем

Гротескно обдаровують померлого…

Розщеплення ключа

Розбиті нотатки кровоточать у безлад

Западають на вуха так глухо

Тож воно завжди в смерті…

Карбонізовані кантати розбещуються — дзвонять, пришивають насіння дискорду та

тривогу

Вивергаються нагноєні сонати — гнійні піцикато, що ріжуть усюди

Усічена каденція розділена — криваві уривки нот

незрозуміло нацарапано

Треноди резонують на глибині шести футів — туди, де розбиті мелодії всього життя

нарешті вирішиться...

Симфонічна бійня набухає без стримувань

Якофонічна каденція розділяє барабанні перетинки навпіл

Огидний оркестр прориває бойню смерті й болю

Сокир падає різким стаккато, доки всіх не вбивають…