Ulisse - Enrico Ruggeri

Con il passato che ho

Dopo mille battaglie e pericoli

Di niente al mondo mi pento;

Nemmeno il vento è più curioso di me

Dove mi trovo non so

Ma rimane un istante da vivere

Per ricordare le porte

Di tante case dove aspettano me

Portami via;

Voglia di consumare.

Tienimi via

Chi non mi sa capire guardi la scia

Delle mie navi leggere

Fammi bere al giorno che verrà

E alle carezze passeggere

Magari un giorno verrò:

Rimanere da soli è difficile

Ma l’abitudine a correre è troppo forte;

È più veloce di me

E non si può combattere

Andiamo incontro all’avventura

Con le vele al vento;

Non è rimpianto né paura ciò che sento

Non c'è montagna né frontiera

Che potrà fermare

Chi corre incontro al mondo

E il mondo sa guardare

Sono già via;

Scrivo da questo mare.

Sono già via

Non si farà legare l’anima mia

Fatta di roccia più dura

Perché l’anima è un concetto senza età

Senza famiglia né bandiera

Faremo un salto dentro al buio;

Non avremo pace

Perché nel centro dell’ignoto c'è una luce

Se il cuore nasce marinaio

Non potrai averlo

Perché non basta un altro cuore per tenerlo

Portami via;

Voglia di consumare.

Lascia che sia

Chi non mi sa capire guardi la scia

Delle mie navi leggere

Fammi ancora bere al giorno che verrà

E alle carezze passeggere

Sono già via;

Scrivo da questo mare.

Sono già via

Non posso scegliere una vita non mia:

Sono di roccia più dura

Non gridare che non sento

Magari un giorno verrò:

Rimanere da soli è difficile

Ma l’abitudine a correre è troppo forte:

È come un fulmine

Portami via;

Voglia di consumare.

Lascia che sia

Chi non mi sa capire guardi la scia

Delle mie navi leggere

Fammi ancora bere al giorno che verrà

E alle carezze passeggere

Se torno vivo non so

З минулим у мене є

Після тисячі битв і небезпек

Я ні про що на світі не шкодую;

Навіть вітер не цікавіший за мене

Де я не знаю

Але залишається жити мить

Щоб пам’ятати про двері

З багатьох будинків, де мене чекають

Забери мене;

Хочеться споживати.

Тримай мене подалі

Якщо ви не можете мене зрозуміти, подивіться на слід

З моїх легких кораблів

Дай мені випити наступного дня

І до мимохідних ласк

Можливо, колись я прийду:

Бути одному важко

Але звичка бігати занадто сильна;

Він швидший за мене

І боротися не можна

Йдемо назустріч пригодам

З вітрилами до вітру;

Те, що я відчуваю, це не жаль і не страх

Немає ні гори, ні кордону

Які можуть зупинитися

Хто біжить назустріч світу

І світ вміє дивитися

я вже далеко;

Я пишу з цього моря.

я вже далеко

Моя душа не буде зв'язана

Виготовлений з більш твердої породи

Тому що душа – поняття нестаріє

Без родини та прапора

Зробимо стрибок у темряві;

У нас не буде спокою

Бо в центрі невідомого є світло

Якщо серце народилося моряком

Ви не зможете його мати

Бо іншого серця недостатньо, щоб його втримати

Забери мене;

Хочеться споживати.

Нехай так буде

Якщо ви не можете мене зрозуміти, подивіться на слід

З моїх легких кораблів

Дай мені випити ще раз на наступний день

І до мимохідних ласк

я вже далеко;

Я пишу з цього моря.

я вже далеко

Я не можу вибрати життя, яке не моє:

Вони з більш твердих порід

Не кричи, що я не чую

Можливо, колись я прийду:

Бути одному важко

Але звичка бігати занадто сильна:

Це як блискавка

Забери мене;

Хочеться споживати.

Нехай так буде

Якщо ви не можете мене зрозуміти, подивіться на слід

З моїх легких кораблів

Дай мені випити ще раз на наступний день

І до мимохідних ласк

Чи повернуся я живим, я не знаю