Nostalgia - Enrico Ruggeri

Non ci riuscir?

a venire l?,

voglio stare a letto almeno fino a Luned?.

Non mi rivedr?

questa mia citt?,

fino a quando qualche cosa non mi sveglier?.

Non mi vesto pi?, vivo di TV

e rileggo le riviste che hai lasciato tu.

Mangio ci?

che c'?, mi preparo un t?.

certe cose capitano proprio solo a me.

Forse un po' di nostalgia che non vuole andare via.

Sempre pi?

d?

j?-vu,

la memoria non mi lascia pi?.

Forse partir?, forse me ne andr?

e per un po' di tempo io scomparir?.

E ripenso gi?, con un po' di vanit?,

a chi poi cercandomi non mi ritrover?.

E reciter?

ruoli che non ho,

immedesimandomi magari imparer?.

Fingere sar?

una volutt?

e la vecchia immagine allo specchio cambier?..

Forse un po' di nostalgia che non vuole andare via.

Sempre pi?

d?

j?-vu,

la memoria non mi lascia pi?

Чи не вдасться?

прийти туди,

Я хочу залишитися в ліжку хоча б до понеділка?

Ти мене більше не побачиш?

це моє місто?

поки мене щось не розбудить.

Я більше не одягаюся, живу по телевізору

і я перечитав журнали, які ти залишив.

я їм там?

що б?, я приготую собі чай?.

деякі речі просто трапляються зі мною.

Можливо, трохи ностальгії, яка не хоче зникати.

Більше і більше?

d?

j? -vu,

спогад мене вже не покидає.

Може, піду, може, піду?

і на якийсь час я зникну.

І я думаю назад, з трішки марнославства,

хто тоді мене шукає, не знайде мене?.

А я декламую?

ролі, яких у мене немає,

ідентифікуючи себе, можливо, я навчуся?.

Удавати, що буде?

волют?

а старий образ у дзеркалі зміниться?..

Можливо, трохи ностальгії, яка не хоче зникати.

Більше і більше?

d?

j? -vu,

пам'ять мене вже не покидає?