Il funambolo - Enrico Ruggeri

Questo tempo libera la poesia.

Passa un’ora e non pi№ la mia

ma rimane l¬, immobile

quella corda tesa tra la realt

e la pi№ strana fantasia

come i minuti e le perplessit

tra le stesse quotidianit

ma sarІ l¬, libero

pi№ vicino al cielo volerІ

non precipiterІ tra l’azzurro e la citt

la citt vola via

vola sopra a quell’idea

di equilibrio e simmetria

dove il tempo svanir

c' il funambolo che sa

passa il tempo e il tempo dimmi che cos'

se il presente tiene dentro s

ogni passato prossimo

come se non fossimo gi qui

ancora immobili, cos¬

con quei ricordi indistruttibili

quei sentimenti indivisibili

saremo l¬,

fragili e nasconderemo le armonie

di certe poesie

tra l’azzurro e le citt

la citt vola via

vola sopra a quell’idea

di equilibrio e simmetria

dove il tempo svanir

c' il funambolo che sa

questo tempo immobile che limita

sbriciola il futuro che verr

ma abbiamo gi un’anima

che conduce verso l’allegria

o la malinconia

come se spingessimo altalene

in preda alla follia

tra l’azzurro e un’idea quell’idea vola via vola sulle citt

tra equilibrio e simmetria

quando il tempo fuggir

il funambolo sapr

il funambolo sapr.

(Grazie a emilio per questo testo)

Цей час звільняє поезію.

Минає година і вже не моя

але воно залишається там, нерухомо

той трос між реальністю

і найдивніша фантазія

як хвилини й незручності

між тими ж повсякденними

але це буде там, безкоштовно

так близько до неба, як я хочу

Я не впаду між синім і містом

місто відлітає

літає вище цієї ідеї

рівноваги і симетрії

де згасне час

є канатоходець, хто знає

час минає і час скажи мені що

якщо сьогодення знаходиться в межах s

кожен досконалий минулий час

ніби ми вже не були тут

все ще нерухомо, отак

з тими незнищенними спогадами

ці неподільні почуття

ми будемо там,

тендітні, і ми приховаємо гармонії

певних віршів

між синім і містами

місто відлітає

літає вище цієї ідеї

рівноваги і симетрії

де згасне час

є канатоходець, хто знає

це ще час, який обмежує

руйнує майбутнє, яке прийде

але в нас вже є душа

що веде до щастя

або меланхолія

ніби ми штовхали гойдалки

в полоні божевілля

між синім і ідеєю, що ідея відлітає, летить над містами

між рівновагою і симетрією

коли час втече

канатоходець буде знати

канатоходець буде знати.

(Дякую Еміліо за цей текст)