Aux Talons De Ses Souliers - Enrico Macias, Riff Cohen

Les rues les jours de marché

Piquantes et bariolées

Parfumées d’orange et de piments

Un régiment d’oliviers

Bordé de citronniers

Avec une maison devant

Mes premiers joies du coeur

Devant un champs de fleur

Sont marquées de rose et d’amitié

Quand j'évoque ces instants

Je sens que mon accent

Revient comme il était avant

On emporte un peu sa ville

Aux talons de ses souliers

Quand pour vivre plus tranquille

On doit tout abandonner

Les arcades tamisées

Où les petits cafés

Semblent s’allonger sur les trottoirs

La vieille maison de pierre,

Le coin de cimetière

Où dort notre page d’histoire

Les couleurs de la montagne

Sous le ciel qui s’enflamme

Par le feu tout proche du désert

C’est autant de souvenirs

Qu’on ne peut pas détruire

Pourtant ils nous ont fait souffrir

On emporte un peu sa ville

Aux talons de ses souliers

Quand pour vivre plus tranquille

On doit tout abandonner

Que l’on vive n’importe où

L’accent nous suit partout

Comme une ombre doublée d’un miroir

On le porte comme un drapeau

Planté sur chaque mot

Depuis qu’on a pris le départ

On emporte un peu sa ville

Aux talons de ses souliers

Quand pour vivre plus tranquille

On doit tout abandonner

On emporte un peu sa ville

Aux talons de ses souliers

Et pour vivre plus tranquille

On doit tout recommencer

Вулиці в базарні дні

Пряний і барвистий

Ароматний апельсином та чилі

Полк оливкових дерев

Обсаджені лимонними деревами

З будинком попереду

Мої перші сердечні радості

Перед квітковим полем

Відзначені трояндою і дружбою

Коли я згадую ці моменти

Я відчуваю свій акцент

Повертається як було раніше

Забираємо наше місто трохи

На підборах його черевиків

Коли жити спокійніше

Ми повинні все це відпустити

Приглушені аркади

Де маленькі кафе

Здається, лежать на тротуарах

Старий кам'яний будинок,

Куточок кладовища

Де спить наша сторінка історії

Кольори гори

Під палаючим небом

Біля багаття біля пустелі

Це так багато спогадів

Це не можна знищити

Але вони змушували нас страждати

Забираємо наше місто трохи

На підборах його черевиків

Коли жити спокійніше

Ми повинні все це відпустити

Ми живемо де завгодно

Акцент слідує за нами всюди

Як тінь, оббита дзеркалом

Ми несемо його, як прапор

Посадили на кожне слово

Відколи ми почали

Забираємо наше місто трохи

На підборах його черевиків

Коли жити спокійніше

Ми повинні все це відпустити

Забираємо наше місто трохи

На підборах його черевиків

І жити мирніше

Треба починати все спочатку