My Antonia - Emmylou Harris

He said, «Oh my love, oh my Antonia

You with the dark eyes and palest of skin

Tonight I am going from Santa Maria

Wait for me 'til I’m in your arms once again»

She held me, she kissed me, begged me not to leave her

To cross on the mountain, my fortune to win

But a letter now tells me she died of a fever

And I’ll never see her in this world again

You are my sorrow, you are my splendor

You are my shelter through storm and through strife

You are the one I will always remember

All of the days of my life

I curse the ambition that took me far from her

For treasure not ever so fine or so fair

As the flash of her smile or the touch of her fingers

The fire in her heart and the smell of her hair

She left me a note that cried «Do not weep for me

Behold, you are with me as sure as the stars

That rise in the evening to shine down upon me

Behold, I am with you wherever you are»

I can still hear him, he calls to me only

What once was begotten shall come to no end

But the road is so long and the nights are so lonely

My soul just to hold him in this world again

You are my sorrow, you are my splendor

You are my shelter through storm and through strife

You are the one I will always remember

All of the days of my life

Oh my love, oh my Antonia

You with the dark eyes and palest of skin

How could I know that night in Santa Maria

I’d never see you in this world again

Він сказав: «О моя люба, о моя Антонія

Ви з темними очима та найблідшою шкірою

Сьогодні ввечері я їду з Санта-Марії

Зачекай мене, поки я знову не буду в твоїх обіймах»

Вона тримала мене, цілувала, благала не від неї

Щоб перейти на гору, моя стача виграти

Але в листі повідомляється, що вона померла від гарячки

І я більше ніколи не побачу її в цьому світі

Ти моє горе, ти моє блиск

Ти мій притулок у бурі й у біді

Ти той, кого я завжди пам’ятатиму

Усі дні мого життя

Я проклинаю амбіції, які відвели мене далеко від неї

Бо скарб ніколи не такий прекрасний чи так справедливий

Як спалах її посмішки чи дотик її пальців

Вогонь у її серці і запах її волосся

Вона залишила мені записку, яка кричала: «Не плач за мною

Ось ти зі мною впевнений, як зірки

Той підйом увечері, щоб осяяти мене

Ось я з тобою, де б ти не був»

Я досі чую його, він дзвонить лише мені

Те, що колись зародилося, не закінчиться

Але дорога така довга, а ночі такі самотні

Моя душа, щоб знову утримати його в цьому світі

Ти моє горе, ти моє блиск

Ти мій притулок у бурі й у біді

Ти той, кого я завжди пам’ятатиму

Усі дні мого життя

О, моя люба, о моя Антонія

Ви з темними очима та найблідшою шкірою

Звідки я міг знати ту ніч у Санта-Марії

Я більше ніколи не побачу вас у цьому світі