Воспоминание о шарманке - Елена Камбурова

В высоком и тесном дворе,

как в глубоком колодце,

на дне

появлялся шарманщик,

появлялась шарманка,

появлялся мотивчик,

наивный и грустный,

и тогда открывались окошки,

и двор оживал,

и в окне проступало лицо,

проступала рука,

проступала ладонь под щекой,

из окна вылетала монетка,

завернутая в бумажку,

и летела на дно колодца —

летела копейка,

летела слезинка

летела улыбка,

летела ромашка,

летела синица,

жар-птица,

райская птица,

ах, спасибо, шарманщик!

Но кончался мотивчик,

уплывала шарманка,

удалялся шарманщик,

унося в кармане копейку,

слезинку,

улыбку,

ромашку,

синицу,

жар-птицу,

райскую птицу,

и колодец двора

наполнялся

дождевою водой,

и вода

расходилась кругами,

расходилась

кругами,

расходилась

кругами…

ах спасибо,

шарманщик

У високому і тісному дворі,

як у глибокій криниці,

на дні

з'являвся шарманник,

з'являлася шарманка,

з'являвся мотив,

наївний і сумний,

і тоді відкривалися віконця,

і двір оживав,

і в вікні проступало обличчя,

проступала рука,

проступала долоня під щокою,

з вікна вилітала монетка,

загорнутий у папірець,

і летіла на дно колодязя —

летіла копійка,

летіла сльозинка

летіла посмішка,

летіла ромашка,

летіла синиця,

жар-птиця,

райський птах,

ах, дякую, шарманщик!

Але кінчався мотивчик,

спливала шарманка,

віддалявся шарманник,

несучи в кишені копійку,

сльозинку,

посмішку,

ромашку,

синицю,

жар-птах,

райський птах,

та криниця двору

наповнювався

дощовою водою,

та вода

розходилася колами,

розходилася

колами,

розходилася

колами…

ох, дякую,

шарманник