Грустная песня Сыроежкина - Елена Камбурова

Шуршится мокро дождик моросящий;

Душа моя в тревоге и тоске.

Я человек, наверное, пропащий;

Зачем я строил планы на песке?

Сгустились надо мною злые тучи;

И вот я оказался не у дел.

Я человек, наверно, не везучий;

Ну почему страдает мой удел.

Никто не проявляет интереса

К моей, на век загубленной, судьбе.

Попался я на удочку прогресса;

И этим страшно навредил себе.

Куда бежать и где искать удачи?

Она в какие спряталась края?

Я не могу, боюсь, сейчас заплачу;

А впрочем, это песенка моя.

Шурхітить мокро дощ, що мряче;

Душа моя в тривозі та тузі.

Я людина, мабуть, зникла;

Навіщо я планував на піску?

Згустилися наді мною злі хмари;

І ось я виявився не при ділі.

Я людина, мабуть, не щаслива;

Ну чому страждає мій спадок.

Ніхто не виявляє інтересу

До моєї, на вік занапащеної, долі.

Потрапив я на вудку прогресу;

І цим страшенно нашкодив собі.

Куди тікати і де шукати удачі?

Вона в які сховалась краї?

Я не можу, боюся, зараз заплачу;

А втім, це моя пісенька.