Don Manuel Sr. Molina - El Barrio

No me quites la arena

De estos zapatos

Porque esta arena es de la playa de la Albarrosa

Deja que mueran los zapatos

Con el vaivén de las olas

Y como muere la primavera

Ay!

cuanto alumbran sus conchas

Noo!

me quites la arena de estos zapatos

Porque esta arena es de la playa de la Albarrosa

Piénsalo, medítalo

Si quieres sueña

Pero por favor

No te entretengas que mi corazón

Se está muriendo de pena.(bis)

Ayy!

que caiga la tarde

Deja que la tarde caiga

Y por fin ya podremos amarnos

Besarnos y tocarnos

Sin prisa y sin pausa

Tienes un cuerpo tan bonito

Que hasta tu espejo se recrea

Y quién pudiera ser el vestito

De algodón, de lino, seda

Y lo importante es rozar tu cuerpesito

Si la tarde y el viento y

Las ganas se ponen de acuerdo amor!

Y nos dejan

Metio en la fardiquera metio

En la fardiqueraa

Hay dos moneillas de cobre

Por cierto no tengo

No me llega pa comprarte

Lo que mi niña quiere

Y qué dificil es quererte

Y eso que pongo de mi parte

Más dificil es aborrecerte

Cuando no ha pasao un momento

Y en que no he dejao de amarte.

Si quiere un sueño bonito

Cuando me quede dormio

Anda súbete a mi cama

Y me arranca dos besitos

Ay!

amor mio ay!

amor.

Y no tiene mayor castigo

No tienee mayor castigo

Que estar soñando con otro

Y durmiendote conmigo

(Para usted, Don Manuel)

Manuel Molina, Manuel Molina

Me trazo en las verdades

Y las verdades son doctrinas

No hay ni universidades

La lección la da Triana

Hundio y en el paso de los años

Tu barba y tu pelo largo

Y tu fiel vieja guitarra

Ay!

Sevilla, Sevilla, Sevilla

Duerme tranquila por tus calles y tus esquinas

Que está cantando una nana

Don Manuel señor Molina (bis)

Por si Dios me diera el don

O la oportunidad de reencarnarme en otra vida

A mi me gustaria ser olivo

Para seguir siendo el cautivo

De la vieja Andalucía.

Не забирай у мене пісок

цього взуття

Тому що цей пісок з пляжу Альбарроса

нехай туфлі вмирають

З погойдуванням хвиль

І як вмирає весна

Ой!

Скільки світла мають їхні раковини

ніоо

вийняти пісок з цих черевиків

Тому що цей пісок з пляжу Альбарроса

думати про це, думати про це

якщо хочеш мріяти

Але будь ласка

Не розважай моє серце

Він помирає від горя. (біс)

Ой!

нехай настане полудень

Нехай настане вечір

І нарешті ми можемо любити один одного

поцілунок і дотик

Без поспіху і без паузи

в тебе таке гарне тіло

Щоб навіть твоє дзеркало було відтворено

І хто може бути маленькою сукнею

бавовна, льон, шовк

І головне – торкатися свого маленького тільця

Якщо вдень і вітер і

Бажання узгоджується з любов'ю!

і покинь нас

Поклав фардикеру, яку поставив

У фардікері

Є дві мідні монети

До речі, не маю

Я не можу вас купити

що хоче моя дівчина

І як важко тебе любити

І що я поклав на свій бік

Ненавидіти тебе важче

Коли не пройшло жодної миті

І в цьому я не перестав тебе любити.

Якщо хочеш гарного сну

коли я засинаю

Давай лягай на моє ліжко

І вона дає мені два маленькі поцілунки

Ой!

моя любов о!

любов.

І більшого покарання йому немає

Це не має більшого покарання

Чим мріяти про іншого

і спить зі мною

(Для вас, дон Мануель)

Мануель Моліна, Мануель Моліна

Я простежую себе в істині

А істина є доктриною

Університетів немає

Урок веде Тріана

Затонув і з роками

Твоя борода і твоє довге волосся

І ваша надійна стара гітара

Ой!

Севілья, Севілья, Севілья

Спіть спокійно на своїх вулицях і своїх закутках

що співає колискова

Дон Мануель містер Моліна (біс)

На випадок, якщо Бог дав мені дар

Або шанс перевтілитися в інше життя

Я хотів би бути оливковим деревом

Залишитися в полоні

Зі старої Андалусії.