Ella - El Barrio

Que mas quisiera unir tu cuerpo con el mio

Y que tu boquita me dijera quiero quedarme contigo

Ella con su traje verde

Verde de esperanza

Esperanza que no viene

Esperanza que se acaba

Esperanza que se muere tras la piel de una almohada

Viejos trucos de inocente conocia una noche amarga

Hoy mi tema va por eLLa…

Y galopando monta a lomos de la noche

El grandisimo pequeño artista va

Abrigo largo, bien vestido y un gran coche

Y todo lo que su bragueta pueda dar

Dime si lo quieres o no lo quieres

Tu no eres la veleta que se mueve donde buenamente puede

Eres como una hoja que se cae, se rompe y muere por sus besos

Tras las hojas de un viejo libro

Yace una rosa secada de amor

Y en las paredes de su viejo cuarto

Se le engrandece la desilusion

Un buen recuerdo lleva a los te quiero pero en su frente solo lleva espinas

Se hunde en fango porque cree

Que pisa suelo, viste de largo para ocultar sus heridas

Igual que el sol calienta el agüita de los charcos

Ella se consume poco a poco con el cruel paso del tiempo

Que todavia no se ha dao cuenta que se le ha ido a pique el barco

Que navegaba viento en popa los 14 de febrero

Y galopando monta a lomos de la noche

El grandisimo pequeño artista va

Abrigo largo bien vestido y un gran coche

Y todo lo que su bragueta pueda dar

Dime si lo quieres o no lo quieres

Tu no eres la veleta que se mueve donde buenamente puede

Eres como una hoja que se cae, se rompe y muere por sus besos

Що б я ще хотів об’єднати твоє тіло зі своїм

І що твій ротик сказав мені, що я хочу залишитися з тобою

Вона в своєму зеленому костюмі

зелений надії

Сподіваюся, це не прийде

сподіваюся, що це закінчиться

Надія, що вмирає за шкірою подушки

Старі витівки невинних зустріли гірку ніч

Сьогодні моя тема для неї...

І галопом їздить по спині ночі

Великий маленький художник йде

Довге пальто, добре одягнене та чудова машина

І все, що може дати його муха

Скажи мені, хочеш ти цього чи не хочеш

Ви не флюгер, який рухається, де може

Ти як лист, що падає, ламається і вмирає від його поцілунків

За сторінками старої книги

Лежить засохла троянда кохання

І на стінах його старої кімнати

Розчарування посилюється

Добра пам'ять веде до того, що я люблю тебе, але на лобі у нього тільки шипи

Він тоне в багнюці, тому що вірить

Хто ступає землю, той довго одягається, щоб приховати свої рани

Так само, як сонце нагріває воду в калюжах

Вона потроху поглинається жорстоким плином часу

Що він досі не зрозумів, що корабель затонув

Плавання плавним плаванням 14 лютого

І галопом їздить по спині ночі

Великий маленький художник йде

Добре одягнене довге пальто і велика машина

І все, що може дати його муха

Скажи мені, хочеш ти цього чи не хочеш

Ви не флюгер, який рухається, де може

Ти як лист, що падає, ламається і вмирає від його поцілунків