Amada Mía - El Barrio

Enero, febrero y marzo, vaya tres meses de melancolía

Abril tarde de mayo, veo la vida tan florecía

En junio vienen mis años, siempre invitando a la bienvenida

Julio, agosto los paso soñando a ser septiembre y sus manías

Y ya en octubre, noviembre y diciembre

Se quean las calles tristes y vacías

A ver qué se me ocurre decirte en este tema

Que nunca te haya dicho amor en una vida

Tú sabes que me expreso a mi forma y mi manera

Pero lo que me importa es sentirlo todavía

El momento de verte por primera vez se hacía eterno

El tiempo iba en mi contra

Quería que pasara deprisa mas cuando te vi quise detenerlo

Pero ya sabes amor, eso es imposible

Recuerdo el día que me besaste, mi cuerpo se hizo girones

No envidiaba a la felicidad

Puesto que volaba tan alto

Como la luna que nos brindó aquella noche

Pájaro de la mañana, que temprano os levantan

Llevarle mis caricias a los pies de su ventana

Porque pájaro de la mañana que tan alto alzáis el vuelo

Traedme su sonrisa con sus besos y sus te quieros

A veces presentía vida mía que se me acababa el aire

Que mi cuerpo aborrecía el sinónimo distante

Que en mis miedos recorría si tuviera que olviarte

Pensaba cada vez que estaba solo

Aún mirándome al espejo pobre niño pipiolo

Que nunca aprendió de palo

Ni siquiera el protocolo de lo bueno y de lo malo

Pájaro de la mañana, que temprano os levantan

Llevarle mis caricias a los pies de su ventana

Porque pájaro de la mañana que tan alto alzáis el vuelo

Traedme su sonrisa con sus besos y sus te quieros

Pájaro de la mañana, si queréis saber qué siento

Vivo los meses del año siempre ataito a estos versos

Enero, febrero y marzo, vaya tres meses de melancolía

Abril tardes de mayo, veo la vida tan florecía

En junio vienen mis años, siempre invitando a la bienvenida

Julio, agosto los paso soñando a ser septiembre y sus manías

Y ya en octubre, noviembre

Y diciembre se quean las calles tristes y vacías

Así se pasan los meses del año, así camina mi poesía

Entre verdades y desengaños, entre tus brazos amada mía (bis)

Cuando quisistes jugar con muñecas

Tus muñecas cobraron vida

Creciste entre cuentos de princesas

Y tu cuento vió a su niña preferida

Vestida con ropas de madre en tierras de luz y de salinas

En manos de un destino que te aclare si eres niña

Vida, amada, madre amiga

Pájaro de la mañana, que temprano os levantan

Llevarle mis caricias a los pies de su ventana

Porque pájaro de la mañana que tan alto alzáis el vuelo

Traedme su sonrisa con sus besos y sus te quieros

Así se pasa los meses del año, así camina mi poesia

Entre verdades y desengaños, entre tus brazos amada mía

Січень, лютий і березень, які три місяці меланхолії

Квітневий південь у травні, я бачу життя таким квітучим

У червні приходять мої роки, завжди гостинно вітаються

Липень, серпень я проводжу у мріях про вересень і його манії

А вже в жовтні, листопаді та грудні

Сумні й порожні вулиці висихають

Давайте подивимося, що я можу придумати, щоб розповісти вам у цій темі

Що я ніколи в житті не казав тобі кохання

Ви знаєте, що я виражаю себе по-своєму і по-своєму

Але для мене важливо все ще відчувати це

Момент першого побачення здавався вічним

час був проти мене

Я хотів, щоб це минуло швидко, але коли я побачив тебе, я хотів це зупинити

Але ти знаєш любов, це неможливо

Я пам’ятаю день, коли ти мене поцілував, моє тіло було в клаптях

Я не заздрила щастю

Оскільки я літав так високо

Як місяць, що подарував нам ту ніч

Птах ранку, вони будять тебе рано

Віднеси мої ласки до підніжжя свого вікна

Бо ранкова пташка, як високо ти літаєш

Принеси мені свою посмішку своїми поцілунками і своїм Я люблю тебе

Іноді я відчував своє життя, що мені не вистачає повітря

Що моє тіло ненавиділо далекий синонім

Що в моїх страхах я пішов би, якби мені довелося тебе забути

Я думав щоразу, коли залишався сам

Все ще дивлюся на себе в дзеркало бідолашна дитина піпіоло

Цьому ніколи не навчився з палиці

Навіть не протокол добра і зла

Птах ранку, вони будять тебе рано

Віднеси мої ласки до підніжжя свого вікна

Бо ранкова пташка, як високо ти літаєш

Принеси мені свою посмішку своїми поцілунками і своїм Я люблю тебе

Ранкова пташка, якщо хочеш знати, що я відчуваю

Я живу місяцями року, завжди прив’язаний до цих віршів

Січень, лютий і березень, які три місяці меланхолії

Квітневими днями в травні я бачу, що життя таке процвітає

У червні приходять мої роки, завжди гостинно вітаються

Липень, серпень я проводжу у мріях про вересень і його манії

А вже в жовтні, листопаді

А в грудні висихають сумні й порожні вулиці

Так минають місяці в році, так ходить моя поезія

Між правдою і розчаруванням, в твоїх обіймах, моя любов (біс)

Коли ти хотів гратися з ляльками

твої ляльки ожили

Ти виріс між казками про принцес

І твою історію побачила його улюблена дівчина

Одягнувся в материнську одежу в країнах світла і солончак

В руках доля, яка дає зрозуміти тобі, чи ти дівчина

Життя, кохана, мати подруга

Птах ранку, вони будять тебе рано

Віднеси мої ласки до підніжжя свого вікна

Бо ранкова пташка, як високо ти літаєш

Принеси мені свою посмішку своїми поцілунками і своїм Я люблю тебе

Так минають місяці в році, так ходить моя поезія

Між правдою і розчаруванням, в твоїх обіймах, моя любов