Ahora - El Barrio

He dejado mi sueño, mi pena, mi gana

Guardada en el armario

Lo he lapidado con piedras

Como si fuera un santo sudario

Ahora que no corre el tiempo

Que no sopla el viento a favor de nadie

Ahora que duele el momento

Que los sentimientos no tienen desaire

Ahora que el tiempo y el humano

Van cogidos de la mano

Ahora que nos sobra tiempo

Ahora que hay buen rollo en el ambiente

Que no vamos de valientes

Que no hay guerra ni guerreros

Ahora que medimos las palabras

Y no hay ideas tan macabras

Y se acompasa el contratiempo

Ahora que no hay ogros ni princesas

Ni bajezas ni grandezas

Ahora que habla el sentimiento

Ahora que la calle está desierta

Destapamos la careta

Que acunaban las mentiras

Ahora fuera de odios y falsetas

De historietas obsoletas

Ahora que duerme la ira

Ahora que si hay voz en las miradas

No hay mal gesto en las caras

O en el rostro del desprecio

Ahora que no existen emboscadas

Y aunque sea una cabronada

Sin cerrarnos en estos momentos

Quizá no funcionara

Porque no pusimos ganas

Por creer que una mirada

Basta para crear amor

Quizás amiga mía

No pensamos en las heridas

Y consecuencias que en la vida

Traería el desamor

Ahora solo nos queda

Que el recuerdo sea el olvido

Que el olvido se haga tiempo

Y el tiempo pase deprisa

Me tapan los momentos

Que perdura en mis adentros

Con esos primeros besos

Que escondian tus sonrisas

Ahora que la vista ya no alcanza

El color de la esperanza

Por haber segado el alma

Ahora que son noches de silencio

Somos barcos que en el mar muerto

Se impresionan ante tan calma

Ahora que se abren puertas y cerrojos

A la hoguera los despojos

Que vistió un tiempo perdido

Ahora que la voz se hizo silencio

En una playa de invierno

Como un ángel malherido

Ahora que no corre el tiempo

Que no sopla el viento a favor de nadie

Ahora que duele el momento

Que los sentimientos no tienen desaire

He dejado mi sueño, mi vida

Mi norte mis ganas de verte

En la orillita del río

Mi amor se ha dormido

Y murió en la corriente

Я залишив свою мрію, своє горе, свою перемогу

Зберігається в шафі

Я закидав його камінням

Ніби це була свята плащаниця

Тепер цей час не біжить

Щоб вітер не віяв на користь нікому

Тепер цей момент болить

Щоб почуття не були зневажливі

Тепер той час і людина

Вони тримаються за руки

Тепер, коли у нас багато часу

Тепер, коли в навколишньому середовищі панує хороша атмосфера

Що ми не будемо сміливими

Щоб не було ні війни, ні воїнів

Тепер вимірюємо слова

І таких жахливих ідей немає

І невдача відповідає

Тепер, коли немає огрів чи принцес

Ні підлості, ні величі

Тепер, коли почуття говорить

Тепер, коли вулиця безлюдна

Розкриваємо маску

що тримав брехню

Тепер із ненависті та фейків

Із застарілих коміксів

Тепер ця злість спить

Тепер, коли в поглядах є голос

На обличчях немає поганого жесту

Або перед лицем зневаги

Тепер, коли засідок немає

І навіть якщо це сволота

Не закриваючись у цей час

можливо, це не спрацювало

Тому що ми не поставили бажання

За те, що повірив, що погляд

Досить створити любов

можливо мій друг

Ми не думаємо про рани

І наслідки що в житті

принесло б серце

Тепер маємо тільки

Нехай пам'ять буде забуттям

Нехай забуття стане часом

І час минає швидко

Я висвітлюю моменти

Це триває всередині мене

З тими першими поцілунками

що приховує твої посмішки

Тепер цього виду вже не вистачає

колір надії

За те, що пожнув душу

Тепер, коли вони тихі ночі

Ми кораблі, що в Мертвому морі

Вони вражені таким спокоєм

Тепер двері та замки відчиняються

До багаття рештки

який одягнув втрачений час

Тепер, коли голос замовк

На зимовому пляжі

Як поранений ангел

Тепер цей час не біжить

Щоб вітер не віяв на користь нікому

Тепер цей момент болить

Щоб почуття не були зневажливі

Я залишив свою мрію, своє життя

Мій північ, моє бажання бачити тебе

На березі р

моя любов заснула

І помер у потоці