Надо ли - ЕГОР КРИД

Мы с тобой играем разные роли,

Тем более, ты играешь с моей любовью.

Я на грани, на поле, поле боя,

По-любому, ты не по мне скучаешь, по-любому.

Листаю фотографии с альбома, где мы с тобою,

И нам кайфово, файл удалить с айфона.

Твое фото с фона, где ты с микрофоном

Поешь другому о любви, до боли знакомой.

Отключил Wi-Fi, интернета нет,

И тебя вдруг не стало, может ты мой проект.

Москва горит в огнях, три ночи на часах,

Но не горит в глазах запал, потух, пропал.

Твой вкус на губах, запах твоих волос

Запомню на года, хоть было не всерьёз,

Но вот в чем вопрос, кто друг для друга мы,

И я тебя люблю, но надо ли.

И мне всё это надо ли, надо ли,

Ведь друг от друга мы на дали, надо ли.

Мы будто на картине у Дали, у Дали,

А ты сотри и удали, удали.

Глоток воды утолит жажду в голове, ты удали дважды,

Отважный поступок не спать подряд пять суток,

Думать о тебе, считать секунды, минуты.

Пересеклись маршруты, еду на маршрутке,

До метро и после домой на попутке.

Нам не по пути, но ты погоди,

Сквозь эти паутины я прошёл и ты пройди.

Наши прогулки до Тверской в сторону Арбата,

Ведь мы с тобой любили ходить хоть куда-то.

Дата первой встречи запомню навечно,

Парк победы, я и ты, безумный вечер.

Но я сотру себе память, забуду и усну,

Но о тебе всегда напомнят о тебе тату.

Прыжок в пустоту, кто друг для друга мы,

Я тебя люблю, но надо ли.

И мне всё это надо ли, надо ли,

Ведь друг от друга мы на дали, надо ли.

Мы будто на картине у Дали, у Дали,

А ты сотри и удали, удали.

Ми з тобою граємо різні ролі,

Тим більше, ти граєш із моїм коханням.

Я на грані, на полі, полі бою,

По-любому, ти не на мене сумуєш, по-любому.

Гартаю фотографії з альбому, де ми з тобою,

І нам кайфово, файл видалити з айфону.

Твоє фото з тла, де ти з мікрофоном

Співаєш іншому про кохання, до болю знайомого.

Відключив Wi-Fi, інтернету немає,

І тебе раптом не стало, може, ти мій проект.

Москва горить у вогнях, три ночі на годиннику,

Але не горить в очах запал, згас, зник.

Твій смак на губах, запах твого волосся

Запам'ятаю на роки, хоч було не всерйоз,

Але ось у чому питання, хто один для одного ми,

І я тебе люблю, але чи треба.

І мені все це чи треба, чи треба,

Адже один від одного ми не дали, чи треба.

Ми ніби на картині у Далі, у Далі,

А ти зітрі й забирай, забирай.

Ковток води вгамує спрагу в голові, ти видали двічі,

Відважний вчинок не спати поспіль п'ять діб,

Думати про тебе, рахувати секунди, хвилини.

Перетнулися маршрути, їду на маршрутці,

До метро та після додому на попутці.

Нам не по дорозі, але ти постривай,

Через ці павутиння я пройшов і ти пройди.

Наші прогулянки до Тверської у бік Арбату,

Адже ми з тобою любили ходити хоч кудись.

Дата першої зустрічі запам'ятаю надовго,

Парк перемоги, я і ти, божевільний вечір.

Але я зітру собі пам'ять, забуду і засну,

Але про тебе завжди нагадають про тебе тату.

Стрибок у порожнечу, хто один для одного ми,

Я тебе люблю, але чи треба.

І мені все це чи треба, чи треба,

Адже один від одного ми не дали, чи треба.

Ми ніби на картині у Далі, у Далі,

А ти зітрі й забирай, забирай.