Iswind - Dunkelschön

Sah achtsame Schatten, da oben, wo einstmals der Wald begann

Dort war alles leise, verschneit und erstarrt — kein Laut erklang

Doch plötzlich, wie seltsam, verstummte die Stille, die Zeit blieb stehn

Als würde ich träumen wars mir, denn ich sah dort die Wölfe ziehn

Unda Maijeheé, unda Maijeheé

Unda Maijeheé, unda Maijaá

Langsam und lautlos kamen sie dann zu mir herab

Seltsam und süß spürte ich, wie die Einsamkeit in mir starb

Da blieben sie stehen, nur einer kam näher, ich ging hinaus

Sah ihm in die Augen, seltsame Nähe ging von ihm aus

Unda Maijeheé, unda Maijeheé

Unda Maijeheé, unda Maijaá

Iswind stand reglos, so wurde er langsam vom Wolf zum Mann

Ich wollte ihn halten, eins werden mit ihm, als sein Wort erklang:

Ich kann hier nicht weilen, wir Wölfe, wir müssen stets weiterziehn

So blieb ich verlassen, denn Iswind musste dann von mir gehn

Unda Maijeheé, unda Maijeheé

Unda Maijeheé, unda Maijaá

Побачив уважні тіні там, де колись почався ліс

Там все було тихо, засніжено і замерзло — ні звуку

Але раптом, як дивно, тиша замовкла, час зупинився

Я ніби снився, бо бачив, як там бродять вовки

Unda Maijehee, unda Maijehee

Unda Maijeheé, unda Maijaá

Потім вони повільно й безшумно спустилися до мене

Дивно й солодко я відчув, як самотність помирає всередині мене

Там вони зупинилися, тільки один підійшов ближче, я вийшов

Дивився йому в очі, дивна близькість виходила від нього

Unda Maijehee, unda Maijehee

Unda Maijeheé, unda Maijaá

Ісвінд стояв нерухомо, повільно перетворюючись з вовка на людину

Я хотів обійняти його, стати одним з ним, коли пролунало його слово:

Я не можу залишатися тут, ми, вовки, завжди повинні рухатися далі

Тож я залишився сам, бо Ісвінд був змушений покинути мене

Unda Maijehee, unda Maijehee

Unda Maijeheé, unda Maijaá