Verde Pino, Verde Mastro - Dulce Pontes, Pontes, Dulce

Não há flor do verde pino que responda

A quem, como eu, dorme singela,

O meu amigo anda no mar e eu já fui onda,

Marinheira e aberta!

Pesa-me todo este corpo que é o meu,

Represado, como água sem destino,

Anda no mar o meu amigo, ó verde pino

Ó verde mastro da terra até ao céu!

Soubera eu do meu amigo,

E não estivera só comigo!

Que onda redonda eu era para ele

Quando, fagueiro, desejo nos levava,

Ao lume de água e à flor da pele

Pelo tempo que mais tempo desdobrava!

E como, da perdida donzelia

Me arranquei para aquela tempestade

Onde se diz, duma vez, toda a verdade,

Que é a um tempo, verdade e fantasia.

Soubera eu do meu amigo,

E não estivera só comigo.

Que sou agora, ó verde pino, ó verde mastro,

Aqui prantado e sem poderes largar?

Na mágoa destes olhos, só um rastro,

Da água verdadeira doutro mar.

Soubera eu enfim do meu amigo,

E não estivera só comigo, em mim.

Жодна квітка зеленої шпильки не відповідає

Хто, як і я, спить просто,

Мій друг гуляє по морю, а я був хвилею,

Матрос і відкривай!

Усе це моє тіло тяжіє на мене,

Проклята, як вода без призначення,

Прогуляйся в морі мій друже, о зелена сосна

О зелена щогло від землі до неба!

Я знав про свого друга,

І це був не тільки я!

Якою круглою хвилею я була для нього

Коли, Фагейро, бажання взяло нас,

У воді і на краю шкіри

Найдовше розгортався!

І як, про загублену діву

Я відірвався від тієї бурі

Де всю правду скажуть одразу,

Це час, правда і фантазія.

Я знав про свого друга,

І він був не наодинці зі мною.

Що я тепер, о зелена шпилька, о зелена щогло,

Тут плаче і не можеш відпустити?

У болю цих очей лише слід,

Із справжньої води іншого моря.

Нарешті я дізнався про свого друга,

І він був не тільки зі мною, в мені.