Транспечаль - Дубовый Гаайъ

Я ухожу в небытиё я ухожу в никуда

Моя печаль для меня почему-то легка

И мне не хочется плакать мне не хочется ждать

И больше я не смогу ничего потерять

Всё будет быстро огненный столб

Восьмиграммовый снаряд разрушает мой лоб

Лишь только тоненькой струйкой опустится кровь

По лицу и глазам крася яркую бровь

Все песни не спеты да кому они нужны

Моя жизнь как зима, а я ждал весны

Я говорил то что думал и делал то что умел,

Но кончается всё и у меня есть предел

Умные клетки серой жижи в башке

Оставляют следы на тетрадном листе

Выходит что так всё и должно было быть

Я родился для того чтобы себя убить

И я не знал никого кем бы я был любим

Было много друзей, но я всегда был один

Было что-то такое чего я не знал

И был кто-то такой у кого я искал,

Но поиски тщетны, а знания ложь

За пять секунд до сигнала приятная дрожь

Мои пальцы снимают холодную смерть

И я по сигналу в висок шлю ответ

Я йду в небуття я йду в нікуди

Мій сум для мене чомусь легкий

І мені не хочеться плакати мені не хочеться чекати

І більше я не зможу нічого втратити

Все буде швидко вогняний стовп

Восьмиграмовий снаряд руйнує мій лоб

Щойно тоненьким струмком опуститься кров

По лиці і очах фарбуючи яскраву брову

Всі пісні не заспівані та кому вони потрібні

Моє життя як зима, а я чекав весни

Я говорив те що думав і робив те що умів,

Але кінчається все і у мені є межа

Розумні клітини сірої жижі в голові

Залишають сліди на зошитному листі

Виходить, що так все і повинно бути

Я народився для того, щоб себе убити

І я не знав нікого ким би я був коханим

Було багато друзів, але я завжди був один

Було щось таке чого я не знав.

І був хтось такий у кого я шукав,

Але пошуки марні, а знання брехня

За п'ять секунд до сигналу приємне тремтіння

Мої пальці знімають холодну смерть

І я за сигналом у висок шлю відповідь