The Death of Hours - Draconian

A closing sanctuary in this shimmering night;

So tired, so restless under an ominous light

I found myself in thoughts of dying

Shivering in bitter dismay

I see you there;

and I wonder why

The silence does not break

Away, please turn away

In my dreams you haunt me still

Come, please come my way

In my life I need you still

The morrow-winds shall blow no more

So many pale moons ago;

A flower of death did grow

A closing sanctuary in this shimmering night;

So tired, so restless under an ominous light

You find yourself in thoughts of dying

Shivering in bitter dismay

I see you there;

and I wonder why

The silence does not break

Away, please turn away

In my dreams you haunt me still

Come, please come my way

In my life I need you still

To blossom in the deepest of black

And thus we die to flower again

«I keep your memory near my heart

My brilliant, beautiful guiding Star

Till long life over, I too depart

To the infinite night where perhaps you are»

(Lawrence Hope 1865−1904)

A rupture through the dirty glass

Cutting myself to behold another spring

So I became the exile, unable to (sustain) love

Smiling at death and unite with my solitude

To finally turn the blooded page

I pray these tears will end soon

But you just left my lying here

I wasn’t ready for the world…

Still, I was thrown in there

Закрите святилище в цю сяючу ніч;

Такий втомлений, такий неспокійний під зловісним світлом

Я опинився в думках про смерть

Тремтить від гіркого страху

я бачу тебе там;

і мені цікаво, чому

Тиша не порушується

Геть, будь ласка, відвернись

У моїх снах ти досі переслідуєш мене

Приходьте, будь ласка, мій шлях

У моєму житті ти мені все ще потрібен

Завтрашні вітри більше не дмуть

Так багато блідих місяців тому;

Виросла квітка смерті

Закрите святилище в цю сяючу ніч;

Такий втомлений, такий неспокійний під зловісним світлом

Ви опиняєтеся в думках про смерть

Тремтить від гіркого страху

я бачу тебе там;

і мені цікаво, чому

Тиша не порушується

Геть, будь ласка, відвернись

У моїх снах ти досі переслідуєш мене

Приходьте, будь ласка, мій шлях

У моєму житті ти мені все ще потрібен

Щоб розквітнути в найглибшому чорному

І таким чином ми вмираємо, щоб знову цвісти

«Я зберігаю вашу пам’ять біля свого серця

Моя блискуча, прекрасна путівна зірка

Поки довге життя закінчиться, я теж від'їжджаю

До нескінченної ночі, де, можливо, ти перебуваєш»

(Лоуренс Хоуп 1865−1904)

Розрив через брудне скло

Розрізаю себе, щоб побачити ще одну весну

Тож я став вигнанцем, нездатним (підтримувати) кохання

Посміхнувшись смерті й поєднайся з моєю самотністю

Щоб нарешті перегорнути залиту сторінку

Я молюсь, що ці сльози скоро закінчаться

Але ти щойно залишив мене лежати тут

Я не був готовий до світу…

І все-таки мене туди кинули