Sorrow of Sophia - Draconian

Sophia is forgiven

The mother of our prison

Sophia is glistening

Always weeping for the world

She’s apprehension

And her eyes torn by guilt

And we have these souls and through her we are ascension

The grandeur of stillness

And all of her sadness

As lives cry out in torment

You are the everlasting sun

From the spark of countless eons

You are weeping for the world

And we sleep with the tides where we were lulled into matter

Holding the burden of time

And we wake in the midst of a world about to shatter

Shedding the burden of time

From my window I saw the darkness ignite

And a goddess concealed in shadow

Seducing the stars and the flaming Gaia

I came here from the waters to invoke

The spirit within you

I came to remind you

But you are lost in a sea of dark

Sophia is forgiven

The mother of our prison

She’s stuck in deafening winds

The whispering in the fields in the trees and stone

The sorrow and the guilt

It broke through the spheres and fed the demons inside

And we sleep with the tides where we were lulled into matter

Holding the burden of time

And we wake in the midst of a world about to shatter

Shedding the burden of time

Софія прощена

Мати нашої в’язниці

Софія блищить

Завжди плаче за світом

Вона побоювання

І її очі розриваються від почуття провини

І ми маємо ці душі, і через неї ми піднесення

Велич тиші

І весь її смуток

Як життя волає в муках

Ти вічне сонце

Від іскри незліченних еонів

Ти плачеш за світом

І ми спимо з припливами, де нас заколисували в матерію

Тримайте тягар часу

І ми прокидаємося посеред світу, який ось-ось розвалиться

Звільнення від тягаря часу

Зі свого вікна я бачив, як спалахнула темрява

І богиня, прихована в тіні

Спокушає зірки і палаючу Гею

Я прийшов сюди з вод закликати

Дух всередині вас

Я прийшов нагадати вам

Але ви заблукали в морі темряви

Софія прощена

Мати нашої в’язниці

Вона застрягла на оглушливому вітрі

Шепіт на полях, деревах і камені

Смуток і провина

Воно прорвало сфери й нагодувало демонів всередині

І ми спимо з припливами, де нас заколисували в матерію

Тримайте тягар часу

І ми прокидаємося посеред світу, який ось-ось розвалиться

Звільнення від тягаря часу