Heavy Lies the Crown - Draconian

Clouds of defiance

Over mankind they gently weep

On this verge I collapse

While god stays sound asleep

Losing the balance

I’m losing the hold of it all

Make these trembling ghosts

Not chase me anymore

Stars shine brighter

Yet heavy lies the crown

Distant still clutching

In the blackness of it all

And the candle burns out

As I touch your heart

For treading the footsteps

Of many sorrows passed

And I yearn for the sun to set

For the curtain to fall

This is all I am

All I have

Fallen from luster

To nothingness and scorn

So fall dark veil

Softly through the morn

A haunted, starless sky

Fragile and oh so deep

The dying softly wakes

And smiles in painless peace

Fallen from luster

To nothingness and scorn

So fall dark veil

Softly through the morn

And the drumless beat

It dissolves into the mire

But you are sleeping

And a vacuum to my fire

And I yearn for the sun to set

For the curtain to fall

This is all I am

All I have

Fallen from luster

From nothingness and scorn

So fall dark veil

Softly through the morn

A haunted, starless sky

Fragile and oh so deep

The dying softly wakes

And smiles in painless peace

Хмари непокори

Над людством вони ніжно плачуть

На цій межі я згорнуся

Поки Бог міцно спить

Втрата рівноваги

Я втрачаю контроль над усім цим

Зробіть цих тремтячих привидів

Не переслідуй мене більше

Зірки сяють яскравіше

Але важка лежить корона

Далекий все ще хапається

У чорноті всього цього

І догорає свічка

Коли я торкаюся твого серця

Для того, щоб ступати по слідах

З багато скорбот минулих

І я хочу, щоб сонце зайшло

Щоб завіса впала

Це все, що я є

Все, що маю

Впав від блиску

До нікчемності й презирства

Тож опускайся темна вуаль

Тихо крізь ранок

Небо без зірок із привидами

Крихкий і такий глибокий

Вмираючий тихо прокидається

І посміхається безболісно

Впав від блиску

До нікчемності й презирства

Тож опускайся темна вуаль

Тихо крізь ранок

І безбарабанний бит

Він розчиняється в болоті

Але ти спиш

І вакуум до мого вогню

І я хочу, щоб сонце зайшло

Щоб завіса впала

Це все, що я є

Все, що маю

Впав від блиску

Від небуття і зневаги

Тож опускайся темна вуаль

Тихо крізь ранок

Небо без зірок із привидами

Крихкий і такий глибокий

Вмираючий тихо прокидається

І посміхається безболісно