The Wretched Tide - Draconian

We’re leaving today

After dust-ridden shutters close

And heartbeats they rush

Then to cease in your embrace

These scars though-out the night

Left no more fighting in us

No tears to fill the void

In a place even devils fled

The wretched tongues

Wording their pain on to me

Until even tide enters

There’s no place out of here

For grace to life me up every molecule

whispered to make peace with the unreality

I felt I was slipping downwards

into darkness

…and in darkness I stayed

until sadness closed its eyes

Ships passing in the silvery night

Carrying this vicious, benevolent heart

And in sadness we part

In the dark of you, in the dark of me

Release these hearts from the turmoil

Tired and cold

A tale since eons of old

So elusive this intemperance of escape

So much has fallen and is falling still

Into the hands of the ever madding crowd

So we’re leaving today

As dust-ridden shutters close

To site that glimmer of hope

And breathe, if only for a while

These stars that turned the tide

Left no more fighting in use

No hope to find the dawn

In a place even specters dwell

Ships passing in the silvery night

Carrying this vicious, benevolent heart

And in sadness we part

In the dark of you, in the dark of me

Release these hearts from the turmoil

Only Love before they drown

Tired and cold

A tale since eons of old

So elusive this intemperance of escape

So much has fallen and is falling still

Into the hands of the ever madding crowd

Ми виїжджаємо сьогодні

Після запилених жалюзі закриваються

І серцебиття вони мчать

Потім перестати в обіймах

Ці шрами – вночі

Не залишив у нас більше битви

Без сліз, щоб заповнити порожнечу

У місце навіть біси втікали

Убогі язики

Висловлюючи свій біль на мені

Поки не настане рівномірний приплив

Звідси немає місця

Щоб благодать оживила мене кожною молекулою

шепотів, щоб помиритися з нереальністю

Я відчув, що сповзаю вниз

в темряву

…і в темряві я залишився

аж смуток заплющив очі

Пропливають кораблі в сріблясту ніч

Несучи це порочне, доброзичливе серце

І в сумі ми розлучаємося

У темряві тебе, у темряві мене

Звільни ці серця від смути

Втомлений і холодний

Розповідь із давніх еон

Така невловима ця нестриманість втечі

Так багато впало і падає досі

У руки вічно шаленого натовпу

Тож ми вирушаємо сьогодні

Коли запиляні віконниці закриваються

Щоб сайт, який проблиск надії

І дихати, хоча б на деякий час

Ці зірки, які перевернули хід

Ви більше не користуєтеся боротьбою

Немає надії знайти світанок

У місці живуть навіть примари

Пропливають кораблі в сріблясту ніч

Несучи це порочне, доброзичливе серце

І в сумі ми розлучаємося

У темряві тебе, у темряві мене

Звільни ці серця від смути

Тільки люби, перш ніж вони потонуть

Втомлений і холодний

Розповідь із давніх еон

Така невловима ця нестриманість втечі

Так багато впало і падає досі

У руки вічно шаленого натовпу