The Cry of Silence - Draconian

Filled with sorrow…

Bleak inner self touched by pride,

devoured by solitude, still wrapped in time.

Flowing pain…

Holding myself back in suspicion…

and lingering in the dust…

the dust of my abandoned remains.

Killed with the dagger of life!!!

Such an exquisite pride in my suffering…

alone, all alone with the emotional

streams of my soul…

So real, so pure… yet i’m left aside

entangled in fear… without hope.

Raped by the light of the world…

Scorned, left behind and broken down…

I am truly left alone,

but somehow… just somehow

it feels like my loneliness is a victory

over the self-delusion of joy… and happiness.

My heart beats faster,

the anguish becomes clearer

and my misanthropic view gets stronger.

Living in the shadows…

so proud of being the one,

but desperate…

so desperate for a helping hand.

Do I really want to live this life?

I have a thousand reasons to die,

and many millions of tears to cry… in silence.

The human plague has emtied my life,

and I curse the day I was born… to this world!

Still, no-one else I ever want to be…

and no-one else I intend to be…

'cause no-one else I was meant to be!

I need, I want, I long for my retribution…

I need, I want, I yearn for my retribution…

I want my retribution… I want it now!

Unity;

a gathering of open wounds,

of dark… of dark clean spirits…

what a dream… what a dream so distant!

Why should I… why should I be alone

when I love… when I love my brotherhood?

Shall I die… shall I die to be free

when I cry… when I cry in silence…

so please let me die in silence…

oh my god, let me die in silence!

Сповнений смутку…

Похмуре внутрішнє я, зворушене гордістю,

поглинений самотністю, все ще загорнутий у час.

Течучий біль…

Стримуючись у підозрі…

і затримується в пилу…

пил моїх покинутих останків.

Убитий кинджалом життя!!!

Така вишукана гордість за мої страждання…

наодинці, наодинці з емоційним

потоки моєї душі…

Такий справжній, такий чистий… але я залишився осторонь

заплутаний у страху… без надії.

Зґвалтований світлом світу…

Зневажений, залишений і зламаний…

Я справді залишений сам,

але якось... просто якось

я відчуваю, що моя самотність — це перемога

над самообманом радості... і щастя.

Моє серце б’ється швидше,

страждання стає ясніше

і мій мізантропічний погляд стає сильнішим.

Жити в тіні…

так пишаюся тим, що є тим,

але відчайдушний...

так відчайдушно потрібна рука допомоги.

Я справді хочу жити цим життям?

Я маю тисячу причин померти,

і багато мільйонів сліз, щоб виплакати… в тиші.

Людська чума спустошила моє життя,

і я проклинаю день, коли народився… у цім світі!

Тим не менш, ніким іншим, ким я колись не хочу бути…

і ніким іншим, як я не збираюся бути…

тому що ніким іншим, як я му бути!

Мені потрібно, я хочу, я прагну своєї відплати…

Мені потрібно, я хочу, я прагну своєї відплати…

Я хочу відплати… Я хочу це зараз!

Єдність;

скупчення відкритих ран,

з темних… із темних чистих духів…

який мрія… який мрія такий далекий!

Чому я маю… чому я маю бути самому

коли я кохаю... коли люблю своє братство?

Чи помру... чи помру, щоб бути вільним

коли я плачу... коли я плачу в тиші...

тому, будь ласка, дозвольте мені померти в тиші…

Боже мій, дозволь мені померти в тиші!