The Abhorrent Rays - Draconian

As the delicate nightsky once again dies

The mist of dawn brought ruin and demise

Darkness dissolves, every dream withdraws;

Returning into a world of shallowness and lies

This world is helpless…

I descend… I flee

To sympathize for their souls;

You have to humanize me Still the waning sun bleeds upon paradise…

On the morrow of war it shall not rise

This world is helpless…

I descend… I flee

To sympathize for their souls;

You have to humanize me Among the deficient humankind I’m concealed,

A sad and fragile world never to be healed

My expression of grief towards the horizon wails,

Alone and aimless on the oceans of sadness I sail

«O, miserable sun, consign I will not

I shall not conjureth a false identity o' my kind…

And thy lights dost not err noctural lovers affection

Pure love flies in the night,

When thou hast sunken beneath god’s shameful world;

Hiding in shame, while my spirit remains

My cradle will wock in e’ery place where lovers mourn,

Where night feeds ye troth of longing within every fallen star»

Here alone in this neverending maze…

In the midst of everything there’s but a void to embrace

Never have I suffered as this within,

Never has a greater woe in me assailed

See the angels' cry…

In the eyes of mine

See the angels' cry…

In the eyes of mine

Як делікатне нічне небо знову вмирає

Туман світанку приніс загибель і загибель

Темрява розчиняється, кожна мрія відступає;

Повернення в світ мілкості та брехні

Цей світ безпорадний…

Я спускаюся... втікаю

Співчувати їхнім душам;

Ти мусиш мене олюднити. Ще сонце, що заходить, кровоточить у раю…

На завтра війни воно не встане

Цей світ безпорадний…

Я спускаюся... втікаю

Співчувати їхнім душам;

Ти повинен олюдізувати мене Серед слабкого людства, яке я приховую,

Сумний і тендітний світ, який ніколи не вилікувати

Мій вираз горя до горизонту голосить,

Самотній і безцільно в океанах печалі я пливу

«О, жалюгідне сонце, я не віддам

Я не буду вигадувати фальшиву особу свого роду…

І твої вогні не обманюють нічних закоханих

Чиста любов летить вночі,

Коли ти занурився під ганебний світ Божий;

Ховаюся від сорому, а мій дух залишається

Моя колиска буде блукати в кожному місці, де сумують закохані,

Там, де ніч живить вас тугою туги в кожній впалій зірці»

Тут наодинці, у цьому нескінченному лабіринті…

Серед усього є лише порожнеча, яку можна обійняти

Я ніколи не так страждав,

Ніколи не було в мені більшого горя

Подивіться плач ангелів...

В моїх очах

Подивіться плач ангелів...

В моїх очах