Все когда-то останется в прошлом - Dino MC47

Мы все когда-нибудь обязательно будем счастливы,

С глазами ясными перейдем от общего к частному.

Сложности нету в этом поучаствовать,

Просто себя не каждый считает причастным.

Препятствий завтра точно меньше не станет.

Также прошлое наше нас не оставит.

Земля на нас злится, содрогается пластами,

Кострами революций, восстаний.

Я готов сделать тысячу шагов навстречу,

Но никогда ни одного вдогонку.

Я уважаю людское, живу по-человечьи,

Знаю добрых людей и знаю конченых подонков.

Еще ребенком я начал разбираться.

Лучше действовать тонко, на старших не огрызаться.

Фанат закрученных, опасных комбинаций,

Мне интересен мир, я хочу до него добраться.

Возвращаться домой, туда, где любовь.

Я люблю тебя, родная, так, что не хватает слов.

Это лучше, чем самый из красивых снов,

И лишь с тобой я на все это готов.

Двигаться смело, не испачкав имя и чести.

За поддержку родным и близким — спасибо.

Оказавшись в нужное время в нужном месте,

Голову не потеряю, сделаю все красиво.

Припев:

Не увидеть, как вода точит камень.

То, что есть, то понять невозможно.

Как идти, когда ты уже ранен?

Душу рвет от мыслей тревожных.

Не увидеть, как вода точит камень.

Пусть сегодня все очень сложно.

Не давай погасить свое пламя.

Все когда-то останется в прошлом.

Жизнь не делится на черное и белое,

Компромиссы необходимы всегда ради дела.

Я хоть артист, конечно, театра погорелого,

Но за меня ни от кого вы не услышите левого.

Мне интересен мир, я внимательно наблюдаю:

Когда один хохочет, другой громко рыдает.

Нас делает сильнее все, что не убивает.

Как говорится, не мы, это жизнь такая.

Кто-то срок мотает, кому-то в артисте неплохо.

Не зарекайся, главное, это же Россия, братуха.

Жесткая движуха, жизнь плоха без лоха.

Присмотрись внимательнее к тем, кто сзади и сбоку.

Юные сердца полны надежды, амбициозны,

Подняться на крыши и дотянуться к звездам.

Лишь единицам это под силу, серьезно,

Счастливчикам с харизмой, талантом и мозгом.

Я знаю таких, кому реально фартануло,

Но они потом сошли с ума от кокса и дулова

С неясными людьми с сильно сжатыми скулами,

И грустно быть на хате съеденным акулой.

Так что дыши ровно, держи себя в руках,

Веди скромно при родителях и стариках,

И если есть цель, то неведом страх.

Спокойны те, у кого вера в сердцах.

Припев:

Не увидеть, как вода точит камень.

То, что есть, то понять невозможно.

Как идти, когда ты уже ранен?

Душу рвет от мыслей тревожных.

Не увидеть, как вода точит камень.

Пусть сегодня все очень сложно.

Не давай погасить свое пламя.

Все когда-то останется в прошлом.

Не увидеть, как вода точит камень.

То, что есть, то понять невозможно.

Как идти, когда ты уже ранен?

Душу рвет от мыслей тревожных.

Не увидеть, как вода точит камень.

Пусть сегодня все очень сложно.

Не давай погасить свое пламя.

Все когда-то останется в прошлом.

Все когда-то останется в прошлом.

Все когда-то останется в прошлом.

Все когда-то останется в прошлом.

Все когда-то останется в прошлом.

Ми все колись обов'язково будемо щасливі,

З очима ясними перейдемо від загального до приватного.

Складності нема в цьому взяти участь,

Просто себе не кожен вважає причетним.

Перешкод завтра точно менше не стане.

Також минуле наше нас не залишить.

Земля на нас злиться, здригається пластами,

Вогнищами революцій, повстань.

Я готовий зробити тисячу кроків назустріч,

Але ніколи жодного навздогін.

Я поважаю людське, живу по-людськи,

Знаю добрих людей і знаю кінчених покидьків.

Ще дитиною я почав розбиратися.

Краще діяти тонко, на старших не огризатися.

Фанат закручених, небезпечних комбінацій,

Мені цікавий світ, я хочу до нього дістатися.

Повертатися додому, туди, де кохання.

Я люблю тебе, рідна, так, що не вистачає слів.

Це краще, ніж найкрасивіших снів,

І лише з тобою я на все це готовий.

Рухатися сміливо, не забруднивши ім'я та честі.

За підтримку рідним і близьким—дякую.

Опинившись у потрібний час у потрібному місці,

Голову не втрачу, зроблю все красиво.

Приспів:

Не побачити, як вода точить камінь.

Те, що є, то зрозуміти неможливо.

Як іти, коли ти вже поранений?

Душу рве від думок тривожних.

Не побачити, як вода точить камінь.

Нехай сьогодні дуже складно.

Не давай погасити своє полум'я.

Все колись залишиться в минулому.

Життя не ділиться на чорне і біле,

Компроміси потрібні завжди заради справи.

Я хоч артист, звичайно, театру погорілого,

Але за мене ні від кого ви не чуєте лівого.

Мені цікавий світ, я уважно спостерігаю:

Коли один регоче, другий голосно ридає.

Нас робить сильніше все, що не вбиває.

Як то кажуть, не ми, це життя таке.

Хтось термін мотає, комусь в артисті непогано.

Не зарікайся, головне, це Росія, братуха.

Жорстка движуха, життя погане без лоха.

Придивись уважніше до тих, хто ззаду і збоку.

Юні серця сповнені надії, амбітні,

Піднятися на даху і дотягнутися до зірок.

Лише одиницям це під силу, серйозно,

Щасливчикам з харизмою, талантом та мозком.

Я знаю таких, кому реально фартануло,

Але вони потім зійшли з розуму від коксу і дулова

З неясними людьми з сильно стиснутими вилицями,

І сумно бути на хаті з'їденим акулою.

Так що дихай рівно, тримай себе в руках,

Веди скромно при батьках і старих,

І якщо є мета, то невідомий страх.

Спокійні ті, у кого віра в серцях.

Приспів:

Не побачити, як вода точить камінь.

Те, що є, то зрозуміти неможливо.

Як іти, коли ти вже поранений?

Душу рве від думок тривожних.

Не побачити, як вода точить камінь.

Нехай сьогодні дуже складно.

Не давай погасити своє полум'я.

Все колись залишиться в минулому.

Не побачити, як вода точить камінь.

Те, що є, то зрозуміти неможливо.

Як іти, коли ти вже поранений?

Душу рве від думок тривожних.

Не побачити, як вода точить камінь.

Нехай сьогодні дуже складно.

Не давай погасити своє полум'я.

Все колись залишиться в минулому.

Все колись залишиться в минулому.

Все колись залишиться в минулому.

Все колись залишиться в минулому.

Все колись залишиться в минулому.