В ответе за - Dino MC47

С высоких гор и до глубоких морей,

Эта дорога оказалась намного длинней.

Среди дремучих лесов, среди бескрайних полей

Среди шутов, рабов и королей.

Среди врагов, что оказались ближе друзей,

Среди друзей, что оказались совсем чужими.

И становясь большими, не помнили тех дней

Как поскорей они хотели, добраться к вершине.

Сколько из них теперь вне зоны доступа?

И сколько из них тебе помогут просто так?

Это какой-то фарс, как-то не верится даже,

Но это факт, все так и есть, это реальность наша!

И никакого смысла нет убегать от правды,

Бой со своею судьбой, всегда будет не равный.

Залечивая травмы — приобретаешь опыт,

В следующий раз идешь в обход уже по тайным тропам.

И если оборвутся стропы на парашюте,

Кто-нибудь горько заплачет, а кто-то грязно пошутит,

Кто-то пропустит мимо, так и не поняв сути,

Но главное, никто из них не мои судьи.

Ну, а пока я иду, и становлюсь сильней,

С высоких гор и до глубоких морей.

Среди дремучих лесов, среди бескрайних полей,

Среди шутов, рабов и королей…

Ты видел, как с небес падала звезда,

И ты загадывал желание, закрыв глаза,

Сколько из нас ушли вне зоны доступа,

А мы в ответе за каждого из нас!

З високих гір і до глибоких морів,

Ця дорога виявилася набагато довшою.

Серед дрімучих лісів, серед безкраїх полів

Серед блазнів, рабів і королів.

Серед ворогів, що виявилися ближчими за друзів,

Серед друзів, що виявились зовсім чужими.

І становлячись великими, не пам'ятали тих днів

Як скоріше вони хотіли, дістатися до вершини.

Скільки з них тепер поза зоною доступу?

І скільки з них тобі допоможуть просто так?

Це якийсь фарс, якось не віриться навіть,

Але це факт, все так і є, це реальність наша!

І жодного сенсу немає тікати від правди,

Бій зі своєю долею, завжди буде нерівний.

Заліковуючи травми — набуваєш досвіду,

Наступного разу йдеш в обхід вже по таємних стежках.

І якщо обірвуться стропи на парашюті,

Хтось гірко заплаче, а хтось брудно пожартує,

Хтось пропустить повз, так і не зрозумівши суті,

Але головне, ніхто з них не мої судді.

Ну, а поки я іду, і становлюся сильнішим,

З високих гір і до глибоких морів.

Серед дрімучих лісів, серед безмежних полів,

Серед блазнів, рабів і королів…

Ти бачив, як з небес падала зірка,

І ти загадував бажання, заплющивши очі,

Скільки з нас пішли поза зоною доступу,

А ми у відповіді за кожного з нас!