Тоска - Дима Билан

Я знаю, сейчас ты далеко, и так же скучаешь по мне.

Но, я не могу тебя не видеть и ждать,

Ведь с каждым днём — мы дальше друг от друга.

Потише звук прикрытых век.

Немая дрожь.

Потухший свет.

И сердца стук, чуть слышен я.

Сегодня призывает дождь.

И слёзы на моих щеках — горячим ливнем, как луна.

Сегодня я опять один и ты одна.

Никогда я не пойму…

Припев:

Ну, почему так нерешительно печаль смакует боль?

Пусть лучше сердце пополам, чем никогда не быть с тобой.

Меня измучила пленительная, вязкая тоска.

Холодным светом у виска опять луна, как ты, одна.

Подальше день, поближе ночь, я так хочу забыться сном.

Но, в пустоте приходит грусть, и я опять её впущу.

И слёзы на моих щеках — горячим ливнем, как луна.

Сегодня я опять один и ты одна.

Никогда я не пойму…

Припев:

Ну, почему так нерешительно печаль смакует боль?

Пусть лучше сердце пополам, чем никогда не быть с тобой.

Меня измучила пленительная, вязкая тоска.

Холодным светом у виска опять луна, как ты, одна.

Я знаю, сейчас ты далеко, и так же скучаешь по мне.

Но, с каждым днем — мы дальше друг от друга.

Ну, почему?

Ну, почему так нерешительно печаль смакует боль?

Пусть лучше сердце пополам, чем никогда не быть с тобой.

Меня измучила пленительная, вязкая тоска.

Холодным светом у виска опять луна, как ты, одна.

Ну, почему так нерешительно печаль смакует боль?

Пусть лучше сердце пополам, чем никогда не быть с тобой.

Я знаю, зараз ти далеко, і так нудьгуєш по мені.

Але, я не можу тебе не бачити і чекати,

Адже з кожним днем ​​— ми далі один від одного.

Тихіше звук прикритих повік.

Нема тремтіння.

Згасло світло.

І серця стукіт, трохи чутний.

Сьогодні кличе дощ.

І сльози на моїх щоках — гарячою зливою, як місяць.

Сьогодні я знову один і ти одна.

Ніколи я не зрозумію…

Приспів:

Ну, чому так нерішуче смуток смакує біль?

Нехай краще серце навпіл, ніж ніколи не бути з тобою.

Мене змучила чарівна, в'язка туга.

Холодним світлом у скроні знову місяць, як ти, один.

Наступний день, ближче ніч, я так хочу забути сном.

Але, в порожнечі приходить смуток, і я знову її впущу.

І сльози на моїх щоках — гарячою зливою, як місяць.

Сьогодні я знову один і ти одна.

Ніколи я не зрозумію…

Приспів:

Ну, чому так нерішуче смуток смакує біль?

Нехай краще серце навпіл, ніж ніколи не бути з тобою.

Мене змучила чарівна, в'язка туга.

Холодним світлом у скроні знову місяць, як ти, один.

Я знаю, зараз ти далеко, і так нудьгуєш по мені.

Але, з кожним днем ​​ми — далі один від одного.

Ну чому?

Ну, чому так нерішуче смуток смакує біль?

Нехай краще серце навпіл, ніж ніколи не бути з тобою.

Мене змучила чарівна, в'язка туга.

Холодним світлом у скроні знову місяць, як ти, один.

Ну, чому так нерішуче смуток смакує біль?

Нехай краще серце навпіл, ніж ніколи не бути з тобою.