Романс - Дима Билан

Сомнения тень, надежды миг пришли ко мне внезапно.

Я вспомнил вас и летний день, и Солнца луч закатный.

Тёпло руки и взгляд случайный зажгли во мне огонь былой любви.

Я жду тебя, мой тихий Ангел, когда вернешься ты.

О эти сны... Из мира грёз они

Я верю, вновь настанут дни, когда пройдут печали.

И если кто и верен нам, то лишь - любовь и память.

И может быть судьбы свершения теперь молчат неудержимо во мглу.

Но ты решись и брось мой крик во тьму, что Солнца свет

И рек течение, и шёпот трав - даны нам на века!

Да, всё пройдет.

Наш мир не вечен.

Но верю я, что бесконечна любовь, любовь, любовь

Сумніви тінь, надії мить прийшли до мене раптово.

Я згадав вас і літній день, і Сонця промінь західний.

Тепло руки і погляд випадковий запалили в мені вогонь колишнього кохання.

Я чекаю на тебе, мій тихий Ангел, коли повернешся ти.

Про ці сни... Зі світу мрій вони

Я вірю, що знову настануть дні, коли пройдуть печалі.

І якщо хто і вірний нам, то лише – любов та пам'ять.

І, можливо, долі звершення тепер мовчать нестримно в темряві.

Але ти наважися і кинь мій крик у темряву, що Сонце світло

І рік течія, і шепіт трав - дані нам на віки!

Так, все минеться.

Наш світ не вічний.

Але вірю я, що нескінченне кохання, кохання, кохання