Wir bleiben stumm - Die Toten Hosen

Und was bleibt jetzt aus diesen Jahren,

als alles noch für immer war.

Wir waren jung, ein Leben lang.

Wir glaubten, dass wir unbesiegbar waren.

Nie was bereuen, alles riskieren

und einfach so drauflos marschieren.

Als hätten wir das selbe Ziel,

als würde es ewig so weiter gehen.

Doch irgendwann verliert man sich

und jeder nimmt seinen eigenen Weg

Und unser Spruch, wir bauten drauf

irgendjemand passt schon auf uns auf.

Wir waren naiv und oft zu laut.

Wir haben uns selber immer zuviel geglaubt.

Als hätten wir das selbe Ziel,

doch jeder geht seinen eigenen Weg.

Wir nehmen’s hin, bleiben stumm dabei,

weil uns nichts anderes übrig bleibt.

Weil nichts übrig bleibt, nichts übrig bleibt

Und als der Spaß vorbei ist nach den frühen, wilden Jahren,

fährt einer Richtung Aufstieg und sein Ticket ist bezahlt.

Ein anderer sitzt auf der Straße, hält nichts in seiner Hand.

Und er weiß er bleibt Schwarzfahrer, ein verdammtes Leben lang.

Und manche waren nie mehr gesehen.

Und ich frage mich, wo sie heut' sind.

Auch wenn ich uns manchmal vermiss,

es war gut wie’s war und es ist gut wie’s ist.

Denn es gibt kein gemeinsames Ziel,

jeder geht seinen eigenen Weg.

Wir nehmen’s hin, bleiben stumm dabei,

weil uns nichts anderes übrig bleibt.

Weil nichts übrig bleibt, nichts übrig bleibt.

Weil nichts übrig bleibt, nichts übrig bleibt.

І що залишилося від цих років

коли все було назавжди

Ми були молоді, на все життя.

Ми вірили, що ми непереможні.

Ніколи ні про що не шкодуйте, ризикуйте всім

і просто марш так.

Ніби у нас одна ціль

ніби так триватиме вічно.

Але в якийсь момент ви втрачаєте себе

і кожен йде своїм шляхом

І наше прислів’я ми на ньому спираємося

хтось за нами стежить.

Ми були наївними і часто занадто гучними.

Ми завжди занадто вірили в себе.

Ніби у нас одна ціль

але кожен йде своїм шляхом.

Ми це приймаємо, мовчимо

бо в нас немає іншого виходу.

Бо нічого не залишилося, нічого не залишилося

І коли веселощі закінчуються після перших диких років

їде в напрямку підйому і його квиток оплачений.

Інший сидить на вулиці, нічого не тримаючи в руці.

І він знає, що залишиться ухилятися від тарифів до кінця свого життя.

А деяких більше ніколи не бачили.

І мені цікаво, де вони сьогодні.

Навіть якщо я іноді сумую за нами

було добре, як було, і добре, як є.

Тому що немає спільної мети,

кожен йде своїм шляхом.

Ми це приймаємо, мовчимо

бо в нас немає іншого виходу.

Бо нічого не залишилося, нічого не залишилося

Бо нічого не залишилося, нічого не залишилося